Businesswoman Climbing File Cabinets

Хотілося б написати оптимістичну статтю про позитивні зміни, про збільшення кількості жінок у органах місцевого самоврядування, на керівних посадах, на чолі політичних партій. Але реальність, на жаль, зовсім інша.

Пекінська конвенція не виконується, кількість депутатів-жінок не зростає, та й тенденцій до цього поки не спостерігається. Але є і привід для оптимізму. Жінки з кожним роком все більше витісняють чоловіків з такої сфери як менеджери виборчих кампаній. Поки що ця тенденція стосується нижньої та середньої ланок ієрархії, але в середньостроковій перспективі ми можемо спостерігати подібне витіснення і на рівні топів виборчих кампаній.

Чому це відбувається? Та з тих самих причин, з яких подібні процеси відбуваються в бізнесі. Жінки демонструють більш високий рівень організованості, виконавчої дисципліни, лояльності. У той же час (і це, безумовно, є проблемою) рівень очікування розміру заробітної плати у жінок є нижчим. Чоловіки і досі переважають жінок у таких якостях як комунікабельність, гнучкість та стійкість в надзвичайних ситуаціях.

Не дивлячись на те, що гендерної рівності в українській політиці поки що досягнути не вдалося, жінки вже роблять величезний внесок у перебіг політичних процесів. Прикладів можна наводити десятки, вони добре відомі. Особливо радує потенційних прихід до парламенту громадських активісток, які не є продуктами пострадянської корумпованої політичної чи бізнесової «школи виживання». Очевидно, що для гендерного прориву необхідна додаткова підтримка жінок нового політичного покоління з боку громадськості та держави.

Водночас, Україна взяла на себе ряд міжнародних зобов’язань, по вирівнюванню політичного представництва жінок і чоловіків, що означає також і докладання необхідних зусиль для рівної участі жінок у політичних і громадських процесах.

Дуже показовим могли б стати результати преференційного голосування, або виборів за так званими «відкритими списками». Виборці у такого роду голосуванні самі визначають кандидатів зі списків політичних сил, яких хочуть бачити у владі. Кількість жінок, які б пройшли такий фільтр, показали б готовність всього суспільства, а не лише політикуму до змін в гендерному балансі. Можна вдатися і до так званої «позитивної дискримінації». Наприклад, запровадити тимчасове введення квот для жінок у партійних виборчих списках, які б закріплювали хоча б кожне третє місце за представницею жіночої статі.

Але на тривалу перспективу важливою є підтримка жіночого руху, заохочення жіночої активності. Наприклад, організація шкіл лідерства та підтримки для дівчат, ще зі шкільного віку. Програми підтримки молодих активних жінок, які стикаються з труднощами у самореалізації. Адже потенційне материнство відлякує багатьох українських працедавців, гальмуючи ефективний розвиток молодої жінки.

Загалом у 2013 році жінки займали більше 20% місць у національних парламентах світу та 24,1% у Європі. В Україні ж цей відсоток становив менше 10%. Що залишає значний потенціал для збільшення кількості жінок, які обиратимуться, та для прийняття законів, які сприятимуть рівності.

Однак сам лише кількісний показник обрання жінок не є самоціллю. Розуміння необхідності рівності на найвищому рівні дозволить і жінкам- і чоловікам-парламентарям працювати узгоджено для досягнення принципів гендерної рівності – рівності прав і можливостей українок і українців.

Публікацію здійснено в рамках проекту “Гендер Онлайн” за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Democracy Grants Program of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.

Юрій САС

загрузка...

Автор статті

Галина Березенко

головний редактор сайту

Будьте чемні

Залиште відгук

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.