От і все. Повним ходом йдуть канікули депутатів Верховної Ради, обранці пороз’їзджалися по закордонах, а загальновідомий скандал з виборами на 5-ти мажоритарних округах, де вони визнані сфальсифікованими, завис у повітрі. Завис як мінімум, ще на декілька місяців.
Ще зовсім свіжими залишаються на пам’яті клятвені обіцянки і струси повітря лідерів тепер уже об’єднаної опозиції про те, що вони кістьми ляжуть, але перевибори скоро призначать. Це було та бур’яном поросло, бо віз і нині там: у нас так і не вистачає двох депутатів у парламенті від Черкащини.
Але чи дійсно це є проблемою? Закликаю читачів глянути на проблему з іншого боку – а чи варто допускати до важелів управління нашою багатостраждальною державою тих славнозвісних черкащан, за яких проголосували мої земляки по 194-му та 197-му округах?
Якщо спочатку, то яким має бути топ-менеджер в керівництві державою? Впевнений, що людиною, яка досягла своїх вершин у певній галузі. Чи це буде відомий хірург, який врятував тисячі життів, чи науковець, визнаний в міжнародній науковій спільноті, чи висококваліфікований юрист, чи просто фермер, який дає робочі місця сотням зубожілих селян – не важливо. Важливо, щоб ця людина приносила користь державі і народу, щоб вона дійсно знала, що потрібно людям для нормального життя.
А кого пропонує Черкащина доукомплектувати до вищого законотворчого органу? Миколу Булатецького і Леоніда Даценка?
Аналізуючи пресу, досить легко скласти уявлення про Булатецького – маргінальний політик, вічний учасник усіх можливих і неможливих виборів у нашій області, колишній вчитель і державний службовець і нині власник нікому не відомого аграрного бізнесу, зверніть увагу: не в Черкаській (!!) а в Полтавській області, на 200 гектарах землі. Він грає на настроях людей і систематично піариться на скандальних соціальних проблемах (про які, як людина заможна, і уявлень не має). У своїй передвиборчій програмі Булатецький заявляв: «багатих людей треба вольовим рішенням влади відправити й поселити кожного в окремому районі і сказати: якщо тут не буде добробуту, не налагодите виробництво і не закриєте місцевий бюджет, матимете клопіт». Якщо слідувати цій логіці, тоді і самому Миколі Булатецькому чимдуж треба пакувати валізи та рушити на рідну Полтавщину і наповнювати бюджет Гребінківського району, де розташований його агробізнес! А не струшувати повітря Черкас пустопорожніми балачками.
Інший екс-кандидат – Леонід Даценко. У Черкаських мас-медіа ледь не щодня можна побачити коментарі цього політика до всіх подій в області. Фігура Даценка з’являється на всіх акціях, що проводяться в Черкасах та на його колишньому окрузі опозицією. А от біографія…. Все що про нього відомо – поет. Поет еротичної лірики, книжки якого публікуються з завидною стабільністю – раз на 5 років.
Мені, як виборцю цікаво, що він зробив за свій вік? Чого досяг? У якій галузі народного господарства трудиться? Чому саме ЦЯ людина має представляти мої інтереси в парламенті? Даценко вже багато років НЕ ПРАЦЮЄ! Тобто – він взагалі не ходить на роботу, не має жодних уявлень, що таке дисципліна, відповідальність, вміння доводити справи до кінця. Але при цьому й пенсії він не має! Він ніколи не був вчителем, лікарем, науковцем, він не працював у шахті… він навіть на базарі не торгував. Ця людина взагалі нічим не займається! А тому в мене виникає логічне запитання – що цей чоловік, відомий на Черкащині опозиціонер, може зробити для моєї сім’ї, якщо він нічого не вміє?
Цікаво й інше – чомусь у газетах та місцевому телебаченні ніхто ніколи не піднімає ці питання. Ніби електорату Черкаської області й не цікаво, хто претендує на представництво його інтересів. Хто буде для черкащан писати закони? Хто опікуватиметься черкаськими дорогами, лікарнями, школами? Люди, за кого ми голосуємо???
Леонід ВОРОНКОВ
Будьте чемні