Чуєш, кума, оце ж Петро звільнився з органів… да, тільки не кажи, що я тобі не казала. Звільнився, вже ось півтора року як звільнився. Та ну ні, він би атестацію чи шо воно там у них було в тій новій поліції пройшов би. Так, пройшов би, я тобі точно кажу. Я ж свого чоловіка знаю. Так ти слухай сюди. Ось півтора роки ніяк не міг нічого з роботою вирішити, все якісь підробітки. А тут каже: “Ні, все, піду у охоронну компанію!” І я думаю: “Слава Богу, хоч нарешті при ділі буде нормально”, та й мені легше, чим ото він дома постійно маячить. Тільки ж за комп’ютером і сидить. Пішов, усе наче добре, вони там банки охороняють, магазини. Петро ось наступного тижня буде в ювелірному магазині працювати. От тільки ж ці броніки у них такі страшні, важкі — воно, як на спецоперацію ідеш, то нормально, злодюг налякати таким грізним видом, ми круті бійці, всі діла. А тут же — ювелірний магазин! Там же такі вишукані дами заходять, у хутрах, кавалери їх під ручку беруть… І тут Петро — як на бойовому завданні. Нє, завдання то бойове, зрозуміло. Але ж — ну не гарно це. А чоловікові шо — ну не розуміє він оцього, йому головне, шоб захист був. То тут не витримала я і до роботи взялась. Сама знайшла в інтернеті — за запитом “купить бронежилет скрытого ношения”.

Петро ще впирався, намагався сперечатися. Але — сама вибрала, купила, через день привезли кур’єром. Все підійшло. А який же той бронік ладний! Сидить, наче влитий. І під костюмом зовсім непомітно. Я от спеціально чоловіка змусила вдягнути з костюмом — ну чисто тобі Джеймс Бонд! А ще він як довідався, що у броніка цього другий клас захисту і там аж сорок шарів кевларової тканини, то йому ледь мову не відібрало. Мовляв, оце нанотехнології до чого дійшли! А ще ж слухай сюди — тепер йому всі колеги заздрять, самі кинулися такі бронежилети купувати. Чого фірма не купує? А ти хіба не знаєш, що краще мати своє власне? Отож бо й воно…

Надія Губченко