20141027_174523

Цього тижня у Черкаському драмтеатрі відбулася прем’єра вистави “Сканінг”. У глядачів враження різні,  у  “Місті на “Че” дізналися думку тих, хто відвідав незвичне дійство.

“Перші актори, перші звуки… і я відчуваю жорстке відчуття дежа вю. Це мені зразу нагадало щось, але що саме я згадав вже набагато пізніше. Не знаю, які відчуття викликав початок в інших, але для мене це був “Кін-дза-дза”. А от костюмам аналогію шукав я довше. Потім зрозумів, що вони мені нагадають одночасно і “Важко бути богом” і той же “Кін-дза-дза”. Нє, не сюжетом, але рухами та однотипними звуками. Скажу навіть більше – питання “що я тут роблю?” не полишало мене до перших реплік акторів. Най вибачає пані режисер, але мені це видалося трішки затягнутим, чи що.

Коли розпочалися діалоги, то для мене все змінилося. Вся увага перенеслася на те, що можна було б назвати сценою. В принципі вся вистава побудована на діалогах. Спілкуються лише двоє (і пару реплік голосу звідкілясь).

20141027_174523

Ярослав Лавров, адміністратор спільноти “Місто на Че”: Вистава прикувала увагу з перших хвилин: починаючи з входу в “залу” де відбувалася вистава. З перших хвилин вистави в голові кружляли асоціації з фільмом “Кін-Дза-Дза” і твором 1984. Щоб не спойлерити скажу єдине – вистава змусить кожного задуматися над подіями сьогодення в Україні. Більшість асоціює виставу з подіями на сході нашої країни, але я все ж схиляюся, що це стосується кожного з нас. Якщо кожен перестане критично мислити і “їсти” все, що подають наші медіа, то одного дня можна прокинутися, а навколо всі почвари “з хвостом і панцирем”

Саркофаг. Річ яка викликає питання з моменту потрапляння до зали. Що це таке, хто там знаходиться, чому там знаходиться? Про це ми можемо дізнатися насамкінець. І для мене ці останні хвилини залишили питань більше ніж були на початку. Але в той же час і емоції викликали доволі сильні.

Павло Задніпряний, адміністратор спільноти “Місто на Че”: Вистава мене вразила насамперед своєю атмосферністю та футуристичністю, під враженням від костюмів, звуків та поведінки акторів в мене виникли асоціації з фільмом “Кін-дза-дза” потім з твором Стругацьких “Важко бути богом”. Так як я театрал-початківець враження дуже яскраві та потужні, однозначно рекомендую всім пошановувачам апокаліптичних антиутопій. Величезна подяка режисеру Альоні Снігурченко за режисуру, і безмірна шана Олександру Гуменному і знову Альоні Снігурченко за звуковий супровід, який створив неповторну атмосферу всього дійства.

Ефекти. Гра світла і темряви та сутінків в які почергово занурюється сцена на фоні звукових ефектів викликають емоції які важко передати словами. Це все так продумано і вплітається в сюжет, що повністю зачаровує. А актори… Актори, які постійно рухаються. І не просто рухаються, а роблять фізичні вправи і ведуть діалоги. Це було настільки незвично. В той же час це викликає повагу до фізично стану тих акторів, які займаючись вправами майже не збивають дихання.

20141027_180629 20141027_171931

Оксана Калініченко, журналіст, учасник спільноти “Місто на Че”: Цікаво,але мені наче незавершено трохи…або ж якось дуже неоптимістично! Під час обговорення казали, що типу то у лоні жінки зародилась людяність. Але я навпаки зрозуміла кінцівку,що коли людина намагається вибитися із системи,то від неї відвертаються всі,навіть найближчі.

За якийсь час бути людиною стає дивно. Виконавці, зігрівальниці, перехід.. робота по 16 годин (хоча останнє вже і зараз можна спостерігати іноді). Мені не хотілося б жити в такому світі, як було показано у виставі. Цей світ мене засмутив. Можливо я не побачив всього позитивного, що хотіли сказати автори вистави. Можливо я не хотів бачити якийсь позитив. Але завершення вистави, для мене, було песимістичним. І в зародженні нового життя я побачив народження нової людини (???) в оточенні простих виконавців”.

загрузка...

Автор статті

кореспондент, редактор стрічки

Будьте чемні

Залиште відгук

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.