В контексті чергової серії перших виборів в ряді новостворених об’єднаних территоріальних громад, які відбудуться 30 квітня, вже видно цілий ряд конфліктних ліній, як з регіональними елітами, так і серед партій парламентського пулу. У нас в області найбільше прозвучала Шпола.
– Нещодавно твій колега Володимир Присяжнюк озвучив заяву щодо потенційних схем з фальсифікування виборів у цій громаді. Що б ти міг додати до цієї інформації?
– Насамперед скажу, що думка Володимира є приватною експертною думкою, яка може мати місце, але вона не є офіційною позицією «Академії стратегічних досліджень». Як тренер з виборчого законодавства, я мав спілкування з рядом учасників політичного процесу в Шполі, і можу сказати, що виборчі перегони відбуваються абсолютно традиційно для України. Нічого нового виборці не побачать. Є сильні кандидати, є конкуренція, доволі жорстка. І це добре, бо кожен буде контролювати свого опонента, а в підсумку виграє виборець. Треба бути обережним в оцінках виборчого процесу, оскільки подібні заяви щодо свідомого перебільшеня напруги, як то розкриття потенційних схем з фальсифікування виборів – може бути однією з спеціальних технологій по підготовці до зриву виборів, зокрема, визнання результату недійсним. Згадайте, як в 2007 році міського голову Черкас обрали лише з третьої спроби. На мою думку, гратися в зрив виборів не найкраща позиція. Якщо є порушення в ході виборчої кампанії – є механізми їх оскарження. Якщо когось не влаштовує новообрана міцева влада – на наступних виборах думайте за кого голосуєте. Також непогано, що такі, здавалося б незначні, вибори мають такий резонанс серед суб’єктів політичного процесу – це свідчення того, що децентралізація дає свої плоди і на місцях теж є за що поборотися.
– А як би ти загалом прокоментував ситуацію в українському політикумі?
– Наразі головний акцент внутрішньої політики – посилення боротьби з потенційними конкурентами і приведення до покори союзників через механізми антикорупційних заходів. Окрім вищезгаданих результатів, влада отримує ще й набір внутрішньо- і зовнішньополітичних бонусів. Напередодні прийняття безвізу демонструється рішучість і принциповість у виконанні антикорупційного законодавства, аби не дати підстав для критики з боку західних партнерів. Населенню ж (післе спроби посадки Насірова і відставки Гонтарєвої) демонструється картинка про нових виявлених «злочинців», адже якщо притягувати до реальної відповідальності нікого не планується, то принаймні має відбуватися заміна кадру. Найбільш значимою з точки зору долготермінової перспективи подією, стало затримання слідчими НАБУ і суд над «сірим кардиналом» Народного фронту Миколи Мартиненка. І судячи з чутливої реакції Арсена Авакова, задачу отримати важіль впливу на союзників, командою президента виконано. Найближчим часом стане зрозуміло, що це – елемент гри з підвищення лояльності союзників з НФ чи початок боротьби за крісло міністра внутрішніх справ. Цікавим в контексті можливого плану захоплення керівних посад в НАК «Нафтогаз» було й затримання екс-очільника спостережної ради Одеського припортового завода Сергія Переломи. Адже посилення позицій президента в «Нафтогазі», який вперше за останні роки вийшов на прибутковий рівень, дає серйозні джерела доходів, як фінансових, так і іміджевих. Урочисто, але без зайвого піару, минулого тижня відбулося підписання меморандуму між міською владою Львова, Львівською ОДА та Кабміном про припинення сміттєвої блокади. Вочевидь, що рішення про надання Садовому «зеленого світла» прийнято в обмін на певні кроки з боку «Самопомочі». Це може бути як тактичним перемир’ям, так і початком долготермінової співпраці Гройсмана з лідером «Самопомочі».
Прояснилась ситуація зі спробами відновлення на посаді екс-генпрокурора Шокіна. Рішення Вищого адмінсуду продемонструвало, що спроби пожертувати або й навіть потурбувати Луценка безперспективні. В свою чергу, чинний генпрокурор прагне заробить іміджеві бали шляхом перестановки своїх підлеглих в найбільш проблемних областях. Оскільки ситуація з «бурштиновою мафією» досягла межі непристойності, то потрібно принаймні якщо не закрити бордель, то хоча б замінити сутенерів.
Усі наведені аспекти є свідченням того, що триває фінансова і організаційна подготовка до пролонгації владних повноважень чинною політичною командою. Першими симптомами цього є – високий градус проведення нинішніх локальних виборчих кампаній, наявність цілого ряду потенційних заготовок для зміцнення позитивного іміджу влади (реалізоване підвищення зарплат і анонсоване – пенсій, отримання безвізу, гучні посадки чи відставки і т.п.), зондування ситуації щодо можливості введення військового стану, змін до конституції і т.д.
– Трохи про зовнішньополітичну ситуацію. 26 квітня посли ЄС схвалили надання безвізу Україні. Лишився останній крок – голосування в Раді ЄС 11 чи 15 травня. Як можна оцінювати успіхи України за кордоном?
– Однозначно позицї України на зовнішній арені дуже непогані. По-перше, важливо не втратити позитивну динаміку в календарі отримання безвіза з ЄС. Попри те, що ця подія майже доконаний факт, але загрози все рівно лишаються – зокрема, цілком ймовірна в світлі останніх подій перемога Марін Ле Пен. Не секрет, що саме Франції ми маємо «дякувати» за те, що не отримали безвіз ще в лютому разом з грузинами. Крім того, в контексті переговорів і зобов’язань перед МВФ, важливо провести цілий ряд непопулярних рішень і в той же час не розлякати рештки потенційного електорату. Інша знакова подія – проведення «Євробачення – 2017». Після скандалу з конкурсанткою від РФ і відмовою сусіда-агресора від участі, у Кремля лишаються розв’язані руки для організації цілого ряду провокацій, як в контексті самого конкурсу, так і в контексті заходів 8-9 травня.
Важливою подією також стало проміжне рішення Міжнародного суду ООН за позовом України до РФ. І хоча результат далеко не той, який би влаштував Україну, адже суд відмовив в запобіжних заходах в рамках Конвенції з заборони фінансування терроризму, але все ж є рішення з забезпечення прав національних меншин в Криму та рішення щодо неухильного виконання Мінських угод.
Нарешті заяви секретаря РНБО Турчинова щодо можливого вторгнення армії РФ в світлі майбутніх військових навчань свідчать про те, що тема війни і далі буде активно педалюватися владою. Крім того, поступово приходить усвідомлення того, що новий президент США, якщо не є глибоко законспірованим кремлівським троянським конем, не буде таким лояльним щодо Кремля, як його попередник. Також дуже спокусливими для президента Порошенка є успіхи Ердогана в справі збільшення своїх повноважень. Саме тому, в розрізі атаки на «Народний фронт», вимальовується стратегічна задумка з переведения силових структур в пряме підпорядкування президенту аби забезпечити «правильне» проведення можливих позачергових виборів, як Верховної Ради, так і самого президента. Окремою тактичною лінією може бути остаточне вирішення питання об’єднаних територіальних громад адміністративним шляхом, що автоматично призведе до перезавантаження місцевої влади, а також до створення проблем місцевим елітам.
І знову повертаємося до ситуації всередині країни.
Так, бо все воно є пов’язано. Загалом, підсумовуючи нашу розмову, можу сказати про цілий ряд трендів, які мають тенденцію до збереження і навіть посилення:
– централізація фінансово-ресурсних потоків в руках президента і його близького оточення, та як наслідок збільшення як внутрішньо- так і зовнішньокланової конкуренції. В контексті іміджевих втрат на торговых операціях з РФ та окупованими територіями, в середньотерміновій перспективі влада повинна буде керовано зняти основні контрабандні потоки в зону ОРДЛО і задекларувати їх легальні замінники, як це робиться наразі з вугіллям.
– необхідність прийняття остаточного рішення по ситуації на сході Донбасу. Не дивлячись на задекларовані обома сторонами наміри виконувати Мінські угоди, очевидно, що Кремль взяв курс на заморозку конфлікту за принципом Абхазії/Придністров’я з паралельним розхитуванням внутрішньополітичної ситуації в Україні через усвідомлену «п’яту колонну» і наявних «корисних ідіотів». Крім того, в контексті відсутності остаточної ясності з Трампом, зберігається варіант підвищення ставок шляхом військового вторгнення. Позиція офіційного Києва також свідчить скоріше про небажання забирати ОРДЛО на умовах Кремля за будь-яку ціну – і підтримка блокади (хоч би й вимушена) тому доказ.
– мобілізація наявних ресурсів і сценаріїв для збереження у влади діючої команди. Судячи з інсайдів і коментарям в ЗМІ, а також – залишення Гринівим посади керівника фракції та переходами ряду депутатів і чиновників з провладної партії в інші, рейтинговіші – остаточний вибір сценарія ще не відбувся, але, тем не менш, можна говорити з великою часткою вірогідності про осінь, як дату проведення позачергових парламентських і (або) президентських виборів. З іншого боку, за умови формування стабільної, а головне, керованої більшості та перехоплення ресурсних потоків у союзників з НФ, може бути запущений в дію сценарій поміркованого авторитаризму, коли всі рішення, що приймаються, будуть остаточно замкнені на президента Порошенка. З точки зору історичної практики подібний сценарій є позитивним для збереження державності, але згубним для розвитку демократичних інститутів. Крім того, практика Скоропадського у 1918-у та Януковича у 2014-у показує, що за наявності внутрішнього автократа українці здатні об’єднуватися. Інша справа, що потім з цього часто виникають ще більші проблеми.
Будьте чемні