Голова Громадської ради Черкас Валентина Жуковська переконана, що наразі настав час домовлятися – оскільки тільки вміння опонентів чути одне одного зможе відтягнути країну від прірви, на краю якої вона вже стоїть. Про це вона розповіла у інтерв’ю обласній газеті “Акцент”.
– Ми зустрічаємося з Вами, напевне, у один із найскладніших періодів життя нашої країни. Зараз, вочевидь, важко давати однозначну оцінку тому, що відбувається. Але всі ми маємо думати як з цього виходити.
– Так, я гадаю, що сьогодні – один із найскладніших періодів у житі нашої держави. Ми бачимо загибель українців у мирний час. Немає нічого важливішого за життя людини – сина, чоловіка, батька. Жодні політичні амбіції не варті цього. Тому справді, нинішня криза – найстрашніша, напевне, за всю історію незалежної України. Я, як громадянка України, не можу не відчувати занепокоєння, біль за долю нашої держави, наших людей.
Сьогодні важливим є повернення країни до нормального життя, виходу із цього радикального сценарію, який вже призвів до втрати громадянського миру. А завтра може призвести до втрати суверенітету та цілісності.
Досить вже насильства, смертей! Якщо говорити про емоції, то таке відчуття, що жорстка реальність прийшла в твій дім. Фактично закінчились мирні справи – виховувати дітей, зустрічатись з друзями, піклуватись про родину. Натомість прийшла жорстка дійсність пожеж, вибухів…
– Як Ви гадаєте, чи можуть, врешті-решт, вивести країну із цієї глибокої політичної кризи останні домовленості між владою та опозицією?
– Стосовно нинішнього етапу переговорів, звісно, не все так просто. По-перше, зверніть увагу, що сьогодні не домовляються між собою влада та опозиція. Народ на стільки почав недовіряти політикам, що вийшов на вулиці і сам став вести переговори. Сьогодні політики від опозиції виконують виключно посередницькі функції. Хоча мали б, на моє переконання, зростати разом із запитами суспільства, навчатися тій же відповідальності та послідовності.
Відкладаючи в бік емоції, мушу сказати, що пропозиція влади цілком може зняти серйозні протиріччя у суспільстві. Хоча, звісно, зараз немає довіри до слів. Усіх цікавлять конкретні справи, рішення. Скасування прийнятих законів – це конкретні рішення. Звільнення протестантів – зрозумілі дії. Збереження перемир’я до дня голосування – також конкретне рішення.
У будь-якому разі ми бачимо, що діалог розпочався. Діалог, який здатний не тільки втримати перемир’я, але і шукати шляхи для врегулювання усіх суспільних протиріч. Головне, врегулювати їх мирно, з надією на розвиток. Нічого у житті не є більшою цінністю, ніж людське життя. Саме для цього і варто продовжувати такий діалог. Діалог – це надія на припинення насильства, надія на звільнення сотень активістів Майдану, надія на відновлення громадянського миру.
– Як Ви гадаєте, чи готові люди до такого варіанту розвитку подій?
– Насправді, люди зрозуміли, це значно раніше, ніж політики, що діалог і є справжнім виходом із кризи. Саме тому, волонтер на Грушевського ранком пішов на перемовини з силовиками. Пішов сам, без зброї, тільки з державним прапором. Пішов у пошуках діалогу. Саме тому, ультрас футбольних команд з різних кінців України: “Шахтаря”, “Дніпра”, “Динамо”, “Ворскли”, “Металіста” – прийшли підтримати та захистити людей на всіх Майданах.
Ви подивіться – найкращі переговорники є або святі отці, або матері. Вони підходять і до міліціонерів, і до мітингувальників, закликаючи обидві сторони до порозуміння.
Зараз – слово за парламентом. На позачерговий сесії народні обранці повинні сказати своє слово, слово, яке відновить мир в Україні. Не даремно сьогодні з’являється звернення позафракційних депутатів про повернення до Конституції зразка 2004 року. Я думаю, що сьогодні є всі підстави вважати, що діалог вже не зворотній, у політиків вистачить мужності та мудрості знайти порозуміння.
– Протести сьогодні захопили половину країни. Ми бачимо, що люди намагаються не тільки демонструвати свою незгоду з діями влади, але і самі намагаються захопити владу. Як результат – блокування та захоплення ОДА, формування Народних рад, судові переслідування, сутички із міліцією. Чим все це може закінчитися?
– Справді, ми бачимо, що протести вийшли за межі вулиці Грушевського та охопили значну частину України. Але захоплення ОДА у різних містах все більше призводять ситуацію до хаосу. Люди, думаючи, що таким чином вони підтримають мітингувальників у Києві, роблять ще один крок до насильства та ескалації конфлікту. Це навряд чи призведе до вирішення конфлікту. Натомість зможе спричинити появу нових гарячих точок.
І це свідчить про те, що політична криза поширилася і на місцеві органи влади. Ідея зі створенням Народних рад у регіонах – це, швидше, прагнення людей брати учать у безпосередньому керівництві державою. Але такий шлях зміни влади – не легітимний по суті. Тільки вибори можуть бути таким легітимним кроком.
Всі мають пам’ятати добре відомий принцип – «революцію роблять романтики, а її плодами користуються негідники». Відповідальність – ось ключова ознака нового українського політика. На жаль, нинішні політики цією чеснотою не володіють.
– Як, на Вашу думку, ситуація розвиватиметься далі?
– Слава Богу, діалог розпочато. І його потрібно продовжувати за будь-яких обставин. Пропозиція щодо спільної відповідальності за долю країни із опозицією – дуже зріла. Я думаю це шанс і для політиків, і для громадянського суспільства знайти порозуміння.
Які основні питання зараз мають бути на порядку денному? Насамперед, це – перевибори, як єдина легітимна форма зміна влади. Також актуальним є питання повернення до Конституції 2004 року. І звісно, дуже важливим є зміна уряду, вихід на уряд народної довіри, уряд технократів, які не боятимуться впроваджувати реформи.
Необхідно розуміти, що неминучими є масштабні адміністративні, соціальні та економічні реформи. Зараз такий час, коли має формуватися уряд народної довіри. Але народна довіра – це не мандат на владу, а мандат на реформи. Я сподіваюся, що хто б не був у цьому уряді, вони це розуміють. Тому наступний уряд має бути урядом технократів. Його члени не будуть ставити перед собою політичних цілей, не матимуть політичних амбіцій.
Будьте чемні