Будучи а одному з закладів громадського харчування міста Черкаси, вкотре зіткнулася з голодом на визнання у людей.
Приємно, що «магія визнання» працює і приносить буквально миттєвий результат для обох сторін взаємодії.
Дівчина-офіціант із сумним та безнадійним виглядом прибирала зі столу, коли я підійшла зі своїм підносом. Я посміхнулася їй і подякувала. Дівчина подивилася на мене недовірливо і відповіла:
– За що?
– За вашу важливу роботу, – сказала я у відповідь.
– Інші так не думають, – сумно продовжувала дівчина.
– Шкода, що вам зустрічалися такі люди. Вони можуть помилятися, – відповіла я.
Посмішка осяяла обличчя дівчини.
– Дякую, – тихо промовила вона.
Я часто заходжу до цього закладу та часто бачу ту дівчину-офіціанта. Вона завжди мені посміхається. Більше того, мені здається, вона стала веселішою. Можливо, паралельні події в її житті сприяють цьому, однак я впевнена, що моє визнання її самої та справи, яку вона робить, також цьому сприяло.
Одного разу, коли в закладі було надто людно, ця дівчинка навіть зайняла мені місце. А коли я була з малюком на руках, інша дівчина-офіціант віднесла мій піднос із їжею до столу. Було приємно.
Визнання – це прийняття людини, підтримка її, прийняття її зусиль та досягнень. Мова йде не лише про глобальні досягнення, а й про щоденні, незначні. Визнання формують підтримуючі послання, психологічні «поглажування» (Джин Кларк). Наприклад, «ти – молодець», ти – успішний в цьому», «я ціную тебе та твої зусилля», «ти – важливий для мене», «я підтримую тебе», «я допоможу тобі», «шкодую, що не вдалося цього разу, однак ти можеш спробувати ще», «ти можеш помилятися».
Якщо забагато визнання в дитинстві, то дитина вчиться бачити лише себе та свої потреби. Вона не рахується з потребами оточення, що шкодить їй у суспільстві та в колі друзів. Якщо ж мало визнання, дитина не отримує належну підтримку, тому стає невпевненою в собі. Їй простіше замкнутися в собі, ніж шукати взаємодію з іншими людьми, оскільки вона не вірить в те, що інші її визнають і приймуть.
Джерело: Psyblog
Будьте чемні