Незважаючи на те, що Віталію Кличку, завдяки своєму іміджу чемпіона світу з боксу, вдалося міцно закріпитися в українській політиці (один з лідерів опозиції, десятки фракцій – у парламенті та місцевих радах), його дії часто нагадують поведінку слона в посудній лавці. І справа навіть не в його публічній недорікуватості, цим страждають багато українських політиків. Останнім часом все частіше стало складатися враження, що в оточенні боксера-політика, є хтось, хто нібито спеціально і ретельно вимащує відбірним брудом настільки важко вибудовуваний імідж політика Віталія Кличка. Проте щиро переконує самого молодого політика, що це “божа роса”. І найгірше, що сам політик у це вірить.
Скандали з невиплатами зароблених грошей агітаторами та членами виборчих комісій захлиснули чи не пів-України. Найбільш цинічно кинули людей в Черкаській, Кіровоградській, Хмельницькій та інших областях. Сам Кличко був змушений визнати існування такої ситуації і пообіцяти, що борги в регіонах будуть виплачені протягом місяця з дня його заяви. Але минув уже не один місяць, а борги залишилися. Як і неприємний осад у колишніх бійців партії.
Проблема боргів партії «УДАР Віталія Кличка» перед колишніми співробітниками штабів, агітаторами, членами ДВК, спостерігачами за роботу під час минулорічних виборів на Черкащині уже давно вийшла за межі вузького кола журналістів, політиків та громадських діячів. Утворився навіть громадський рух «УДАР-кидалово», чиї активісти ведуть боротьбу за повернення зароблених коштів і на Черкащині.
Сьогодні дане питання, яке має і значну складову принципу суспільної відповідальності політиків, вийшло за рамки боротьби на місцях, у регіонах. Після нещодавньої прес-конференції в столиці України, представників руху «УДАР-кидалово», інформацію про борги партії Віталія Кличка поширили всі провідні інформаційні агентства країни та близького зарубіжжя.
Але останнім часом все частіше в абсолютно різних ЗМІ з’являються тривожні дзвіночки про “криміналізацію” регіональних структур партії УДАР. Колишнім та чинним кримінальним “авторитетам” дуже до душі припав “спортивний” імідж цієї партії. Але напевно, ще більше до душі припали важелі впливу на фракції в радах різних рівнів. А також можливість прилаштувати себе або своїх “товаришів” під партійну парасольку. І в разі появи будь-яких проблем, завжди можна гордо рвати на собі тільняшку, гучно заявляючи, що влада душить опозиціонера. Тому хлопці “родом з лихих 90-их” готові інвестувати задля купівлі партійних структур, і гроші, і свій “авторитет”.
Наведемо всього пару прикладів. 2-го жовтня на сайті “Полеміка” з’явилася стаття під назвою “УДАР Віталія Кличка: А чи є така партія?”. У ній, зокрема, йдеться:
“Як відомо, головою Луганської обласної організації УДАРу є Віталій Серпокрилов (№62 у виборчому списку УДАРу на останніх виборах). Луганську міську парторганізацію очолює його брат В’ячеслав. Брати Серпокрилови – відомі в Луганську люди. Свою громадську діяльність вони почали ще в далекі 1990-ті. Тоді брати були пов’язані з легендарним кримінальним авторитетом Валерієм Доброславським. Про це в минулому році розповів у своєму відвертому інтерв’ю інший луганський політик – Ігор Гуменюк (тоді – депутат Олександрівської міськради від “Фронту Змін”). До речі, Гуменюк теж був одним з наближених “Доброслава”, чого і не приховує.”
Декількома днями раніше, популярний всеукраїнський сайт “Цензор.Нет” розмістив у себе статтю під назвою “Ударна сила: у Кіровограді політики з кримінальним минулим захопили партію Кличка”.
У Кіровограді ситуция нічим не відрізняється від Луганська:
“Скандальна ситуація в Кіровоградській міськраді, де 16 вересня було оголошено про створення фракції УДАР, стала однією з найрезонансніших у вересні. «Молода команда» Кличка в Кіровограді, як самі себе називають колишні депутати групи “Єлисаветград” в місцевій міськраді, є досить одіозним об’єднанням, до якого входять нувориші з кримінальним минулим. Саме так характеризують місцеві журналісти екс-регіоналів Миколу та Ларису Онул, Сергія Гарбовського, Віталія Бєлова та інших членів новоствореної групи.”
Що цікаво, це як уживуться в одній партії фігурант однієї з найгучніших справ часів “Помаранчевої революції” про фальсифікації у 100-ому виборчому окрузі екс-регіонал Микола Онул і “голос помаранчевої революції”, екс-прес-секретар Віктора Ющенка Ірина Геращенко? Чи – хто старе згадає, тому ..?
Наталія ЗОРІНА
Гарна стаття! Правильно що не забувають писать про партію кидал!