Донедавна фотографії були єдиним, що залишилося на згадку від діда Михайлові Будюку, йдеться у сюжеті ICTV.
Після звільнення Золотоноші, у вересні 43-го року, його призвали до армії, солдат одразу пішов визволяти Черкаси. Кілька разів був поранений. Після лікування у шпиталях знову ішов на фронт. Останнього листа від нього родина отримала зі Східної Пруссії.
«Останній лист, як бабуся казала, був на початку квітня, в якому він писав, йдемо на Берлін, б’ємо німця, бережи дітей. Після нічого не було. Пройшла весна, літо, почали повертатися фронтовики, а дідусь не повертався», – каже онук солдата Михайло Будюк.
Пошуковці знайшли медаль «За відвагу» Прокопа Будюка в Росії – у Калінінградській області поблизу міста Гур’євськ.
«По ній видно, що осколкове поранення, господар цієї медалі загинув, звісно, наскільки я розумію, події, які розгорнулися тут, це штурм Нойхаузена, нині Гур’євськ в січні 45-го, і солдат не дожив до Перемоги якихось пару місяців», – каже директор Музею зброї Калінінградського філіалу Санкт-Петербурзького університету МВС Росії Олександр Павленко.
На цьому полі проходила лінія оборони. У січні 45-го під час Східно-Прусської операції загинуло понад 112 тисяч радянських солдатів. Майже 12 тисяч пропали безвісти. Серед них і Прокоп Будюк. З’ясувати, кому належала медаль, вдалося за номером, що зберігся на медалі. Нагороду червоноармієць отримав за бій на річці Березина.
«Це був наступ 44-го року, літо, і була розбита група армії німецької, вони потрапили в оточення, і сам фронт у них розвалювався. Тоді розрахунок зміг зупинити цих німців і знищити більше 40 фашистів, і підбити німецьку протитанкову гармату», – розповідає російський журналіст Олександр Христофоров.
Через 67 років очікувань і пошуків родина дізнається про долю предка. Військовий комісар вручає медаль і наказ до неї.
Ще до морозів розпочнуть пошуки останків Прокопа Будюка, каже Олександр Христофоров. На їхню думку, вони десь поряд із місцем, де лежала медаль загиблого. А поки Михайло Будюк бережно кладе сімейну реліквію до медалі бабусі-вдови та батькового ордена «Знак пошани».
Ірина Цимбал, «ФАКТИ», ICTV
Будьте чемні