71 рік тому, 10 січня 1944 року, наше місто Кам’янку і район було остаточно визволено від нацистських окупантів. Мало лишилося свідків тих буремних днів, відійшли у вічність учасники визволення нашого краю, стерлися в пам’яті людей події минулої війни. Про це повідомляє «Нова Доба».
Проте рідні, чиї близькі не повернулися з полів битв, ще й досі живуть надією, отримати хоч якусь звістку про їхню долю.
Так, до працівників історичного музею Кам’янського державного історико-культурного заповідника звернулася жителька с. Шевченко Баштанського району Миколаївської області Варвара Михайлівна Непомняща з проханням допомогти їй у пошуках місця поховання і встановлення долі її дядька Шмиги Луки Максимовича.
Після проведеного клопіткого дослідження з архівними джерелами Міністерства оборони, стало відомо, що уродженець с. Чаплище Ново-Георгіївського району Кіровоградської області, червоноармієць Шмига Л.М., 1911 року народження, був мобілізований 17 грудня 1943 року. Проходив службу в полковій роті ПТР (протитанкових рушниць). 27 січня 1944 року, під час авіаційного нальоту, був смертельно поранений і помер у військовому госпіталі в м. Кам’янка, де і був захоронений. Проте з якихось причин прізвище Шмиги Л. М. не було занесене в списки похованих у братській могилі нашого міста. Військовою термінологією того часу це називалось: «В списках не значиться».
Тож, було вирішено встановити справедливість і виправити цю помилку, адже кожен, хто віддав своє життя за свободу, має право на пам’ять.
Було порушено питання перед керівництвом Кам’янської міськради про увіковічення імені полеглого воїна. І за сприянням секретаря міської ради В. І. Табурця та майстра-художника І. О. Клименко в списки бійців, прізвища яких викарбувані на гранітних плитах братської могили біля військкомату, було вміщено прізвище рядового Шмиги Луки Максимовича.
Будьте чемні