Виставку до сторіччя геноциду вірмен, скоєного Османською імперією, організувала вірменська громада Черкащини «Арарат» за сприяння Спілки вірмен України у Обласному краєзнавчому музеї. На виставці, яка діятиме до 30 квітня, представлено 50 фото, більшість з яких зберігається у архіві Конгресу США. На них – жахливі свідчення першого зі злочинів проти людства, скоєних у 20-му сторіччі. Наразі вірмени усього світу добиваються визнання трагедії свого народу геноцидом.
Загалом у розпорядженні організаторів було близько сотні фото, проте вирішено було вибрати саме ті, що найбільш точно відповідають подіям того часу.
На виставку завітали представники вірменської громади, яких у області близько 3 тисяч, депутати міськради, представники міської та обласної влади.
Голова вірменської громади Черкаської області «Арарат», депутат міськради Армен Акопян подякував своїм колегам по депутатському корпусу за прийняте напередодні рішення про визнання геноциду вірмен 1915 року та про спрямування звернення до Президента і Верховної Ради про визнання катастрофи вірменського народу на державному рівні. Таким чином, Черкаси стало другим в Україні містом, яке офіційно визнало геноцид вірмен.
Він також зазначив, що депутати обласної ради вшанували сьогодні винищених сторіччя тому вірмен, а також внесли аналогічне звернення до керівництва держави.
Наразі Туреччина і досі не визнала геноцид вірмен. Проте Акопян наголошує, що вірмени чудово розуміють, що геноцид було здійснено державою, яка вже не існує – Османською імперією, і вимагають лише визнати трагедію свого народу, аби цього не повторилося ніколи більше в історії.
– Вірмени усього світу не робили і не роблять жодних агресивних заяв з приводу визнання геноциду, – наголошує голова вірменської громади Черкащини. – Ми вимагаємо тільки визнати ті трагічні події актом геноциду, з метою застереження нащадків від повторення подібних трагедій у майбутньому. Це перший, але не останній злочин проти людства у 20-му сторіччі. Після цього були і Голодомор, Голокост. Я вважаю, що немає нічого застережливого у визнанні цієї трагедії. Адже Німеччина визнала Голокост на державному рівні.
– Важко, важко визнати що це було… Треба засудити, треба визнати геноцид. Немає жодної вірменської родини, яка би не постраждала. Моя бабуся по материнській лінії звідти, з тих місць, де відбувалася масова різанина вірмен. Постраждали діти, родичі… Втекла звідти, пережила у іншій частині Вірменії, – говорить депутат міської ради Араїк Мкртчан. – Шкода, що політика заважає багатьом країнам говорити правду. Треба, щоб це була правда, і щоб визнання йшло від серця, а не формально. Люди гинули… І під час Голодомору. За що вони гинули? За політику. Політики заварять кашу, а людей частують і вони від того страждають. Вже ось сто років минуло. Тож будемо сподіватися, що нарешті геноцид визнають.
Заступник голови ОДА Юрій Сас розповів історію родини свого друга, нині українського посадовця досить високого рівня – декілька поколінь його родини служили Османській імперії, і одного квітневого дня 1915 року ті, кому служили чоловіки цієї вірменської родини, вирізали усю сім’ю. Лишились тільки двоє хлопчиків, яким вдалося сховатися у кущах, і на чиїх очах убили їхніх рідних. Хлопчики втекли в Україну, в Київ, і відтоді почалася нова сторінка у історії родини.
– Попри те, як важко зараз українцям, їм потрібно нагадувати історії страждань інших народів, які живуть поруч з ними. Адже Голодомор 1932-1933 залишив такі само жахливі картини, – говорить депутат міськради, психолог Інна Лук’янець. – Треба віддати належне згуртованості вірменської громади – наскільки вони вміють організуватися, щоб провести такий захід із вшанування пам’яті свого народу. Такі речі вкрай необхідні, аби запобігти цим трагедіям. Я шкодую, що не взяла свого 8-річного сина на цю виставку, побоялась, що це буде трохи травматично. Але тепер шкодую. Оскільки дітям треба це показувати, щоби дорослішаючи, вони пам’ятали про це і не допускали таких трагедій. Для того, аби жити у процвітаючій країні, треба завжди пам’ятати своє минуле.
Нагадаємо, 23 квітня депутати міської ради ухвалили звернення до Верховної Ради і до Президента України про офіційне визнання геноциду вірмен.
Історична довідка
Геноцид вірмен розпочався 1915-го року на територіях, контрольованих тоді Османською імперією. Внаслідок геноциду загинули більше двох мільйонів вірмен. Більш ніж півмільйона було вигнано з історичної Батьківщини. Вірменія залишалась без свого народу, який тепер мешкає у багатьох країнах світу, зокрема, і в Україні.
На сьогодні офіційно визнали і засудили факт Геноциду вірмен: Європарламент (1987, 2015), Рада Європи (2001), а також Уругвай, Аргентина, Венесуела, Канада, Росія, Франція, Італія, Швейцарія, Швеція, Греція, Словаччина, Нідерланди, Бельгія, Ватикан, Ліван, Кіпр, Польща, Литва, Чилі, Болівія та інші, в тому числі, сорока п’ятьма штатами США. В низці країн передбачена кримінальна відповідальність за заперечення факту Геноциду вірмен: у Словаччині, Швейцарії, Греції та Кіпрі.
Будьте чемні