Facebook

Twitter

 У страху очі великі

На початку свого листа артисти перелічують недоліки 23-річної керівниці та її «злодіяння» на посаді в. о. директора філармонії. Закинули їй навіть те, що печатка закладу відтепер перебуває в неї. Ніби на інших підприємствах це не так… До того ж, акт приймання-передачі справ також це передбачає. Окрім того, запевняють в листі, Сисоєва не спілкується з колективом, не ходить на концерти і взагалі її ніхто на роботі не бачить. Не директор прямо, а примара.

У кінці петиції «глибокошановних Валерія Петровича та Сергія Борисовича» просять терміново втрутитися в ситуацію та розглянути питання про доцільність перебування Ольги Сисоєвої на посаді керівника.

“У 2014 році в Україні урочисто відзначатимуть 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Переважна частина урочистих заходів проходитиме на Черкащині, де Кобзар народився та знайшов свій спочинок. За традицією колектив обласної філармонії візьме на себе основний мистецький тягар з організації та проведення урочистих заходів. Усі нововведення в. о. директора філармонії та сам стиль керівництва творчими закладом створюють важку, пригнічену моральну обстановку в колективі і реальну небезпеку, що в результаті некомпетентних дій тимчасового керівника налагодженій системі роботи обласної філармонії буде завдано непоправної шкоди,” – волають в листі занепоєні працівники.

– Зараз я працюю понаднормово, – коментує лист Ольга Сисоєва. – З колективами зустрічалася і не раз. Я працюю над проведенням концертів і більшість з них я відвідала. Артисти краще б зважили на те, що в філармонії вже два роки немає директора, бо їм ніхто не подобається…

Лист підписали більше сотні артистів. Та Ольга Сисоєва Сумнівається, що всі підписанти зробили це добровільно або ознайомились з його змістом.

А судді хто?

Також у листі викладений перелік дій Ольги Сисоєвої, які не знайшли розуміння в частини колективу. Вони нарікають, що керівниця розгорнула бурхливу «реформаторську» діяльність, спрямовану на повний перегляд штатного розкладу, ставок артистів, гонорарної сітки.

Список звинувачень такий:

1. Вона заявила про недоцільність існування художньої ради філармонії та своє бажання самостійно визначати мистецьку цінність художніх номерів, які готуються артистами. Чому людина, яка не має профільної освіти й досвіду, бере на себе відповідальність визначати – мають чи ні творчу цінність концертні номери Черкаського народного хору, симфонічного оркестру, ансамблю «Росава» і тріо «Вербена»?

– Художня рада існує як дорадчий орган в усіх закладах, а не такий, який, за словами працівників, звільняє з роботи чи встановлює зарплати, створює посадові обов’язки, обмеження по роботі тощо, – пояснює свою позицію Ольга. – Я ні в якому разі не заперечую проти існування художньої ради, навпаки. Але наголошую: це дорадчий орган.

Далі – більше.

2. Ольга Сисоєва ініціює відмову філармонії від послуг організаторів концертів.

– Навпаки, на сьогодні до штату ввели перспективних менеджерів, які можуть не лише за телефонними розмовами сидіти, а й їздити по всій Україні, аби залучати колективи до виступів у інших містах, – апелює директорка.

3. Місць для розміщення рекламної продукції філармонії в місті до цих пір не визначено.

Утім, про той факт, що цих місць на момент приходу Сисоєвої на роботу вже не було, артисти – нічичирк. Так, раніше філармонія мала власні каси та кіоски з продажу квитків у центрі міста та ПЗР. Жодного з них сьогодні не існує. Працівники кажуть, що їх продали.

– З моїм приходом ми знайшли нові місця для реклами, розробили ескізи для встановлення рекламних щитів, провели топографічну зйомку місць, де вони будуть розташовані, подали документи до Єдиного дозвільного центру і чекаємо відповіді міста, щоб розмістити рекламу, – розповідає Сисоєва. – Йдеться нині про 4 таких місця. До того ж, ми домовилися з рекламними агенціями, і вже є реклама в маршрутках про концерти до закриття сезону, її також розмістять на кількох бордах наступного тижня.

4. Наполягає на необхідності зменшення ставок музикантів симфонічного оркестру.

– Не уявляла, що зіткнуся з такою відвертою брехнею, – обурюється керівниця. – Не всі музиканти малого симфонічного оркестру отримують офіційну ставку. Частина працівників щомісяця укладають договори цивільно-правового характеру. Так, ці люди працюють не лише в філармонії, а й отримують офіційні ставки в інших закладах – музичних школах, училищі, при цьому і одні, і другі виконують одні й ті самі норми, ходять на однакову кількість репетицій.

Поміркуємо: якщо табелювати їх відповідно до робочого часу за нормою 40 годин на тиждень відповідно до фінансування їх роботи, тоді виходить, що вони працюють усього 80 годин на тиждень. Тоді стає незрозуміло, як ці люди встигають працювати ще на одній посаді?

– Зарплата штатних працівників вдвічі нижча від договірників, – каже Сисоєва. – Тому і виникла необхідність не зменшити ставки музикантів, а привести розрахунки в відповідність до законодавства.

Така ж ситуація і в деяких інших колективах.

Не директорка, а справжній демон ця юна особа, – випливає з листа. Пункт 5 обвинувального вироку артистів гласить: в. о. директора поки що в усній формі вимагає від працівників філармонії виконувати функції, які не притаманні цій посаді за штатним розписом.

Важко зрозуміти останнє формулювання. Відколи це функціональні обов’язки стали визначатися штатним розписом? Дивно, що за стільки років старожили філармонії не розібралися, що таке штатний розпис, а що – посадові інструкції.

– Якщо говорити про посадові інструкції, то вони не переглядалися протягом багатьох років, хоча законодавча база не лише змінилася, а й було зроблено багато доповнень до неї, – додає Ольга Сисоєва. – Більшість працівників цю інструкцію не бачили, та й документи частково відсутні. Тому їх потрібно переглядати й приводити у відповідність новим вимогам.

У кулуарах кажуть, можливо, вони десь і є, а «загубилися» через саботаж.

А звукорежисер філармонії – виявляється, просто недоторканний, наче народний депутат. А посягання на його святая святих, звукооператорську кімнату, – чи не кримінал.

6. Не забезпечивши збереження матеріальних цінностей звукового та світлового обладнання філармонії, яке оцінюється не менше 150 тис. грн., вимагає від звукорежисера філармонії здавати ключі від ввіреного йому приміщення черговому пожежного посту, котрий не є матеріально відповідальною особою. В разі невиконання її усної вказівки погрожувала виламати двері в звукорежисерську і замінити замок. Вибірковість вимог і прагнення контролювати матеріальні цінності вбачаємо в тому, що інші матеріально відповідальні працівники філармонії (завідувачка складу та завідувачка костюмерного цеху) розпорядження про здачу ключів не отримували.

– Справа в тому, що звукорежисер – зять колишнього директора, – пояснює ситуацію в. о. директора. – А приміщення для звукорежисера перебуває наразі в цілковитому його підпорядкуванні і ключ від кімнати є лише в нього. В разі його відсутності, доступу до звукооператорської не буде. Тож я запропонувала відповідно до норм протипожежної безпеки встановити новий замок та виготовити два ключі – один йому, а інший – черговому пожежного посту, в якого є ключі від усіх приміщень закладу.

Особисті інтереси – понад усе

– На мою думку, керівники підрозділів зі старої адміністрації філармонії перешкоджають моїм прагненням розвивати та покращувати роботу закладу, – вважає Сисоєва. – Усе – через особисті інтереси.

Невмотивовано високі заробітні плати, неправильно укладені договори, відчуження майна – це далеко не всі проблеми філармонії, які породили попередники. До речі, за фактами їхніх зловживань відкрите кримінальне провадження.

Сьогодні умови роботи в філармонії бажають бути кращими. У солістки Олени Мальцевої, приміром, навіть гримерки немає, їй доводиться перевдягатися по кутках. Колектив ансамблю «Росава» тулиться в невеличкій кімнаті з пошарпаною підлогою та шпалерами, що відклеюються від стін. Музиканти грають на старих кобзі, цимбалах та баяні. Ці інструменти використовуються десятиліттями і вже давно втратили своє звучання.

А про сценічне вбрання артистів і говорити годі. За 17 останніх років лише за каденції Сисоєвої «Росаві» купили нові сорочки до костюмів. Через відсутність пристойного вбрання, колектив відклав святкування свого 30-літнього ювілею в лютому цього року, чекаючи на новий гардероб навесні.  І це при тому, що щороку ансамбль дає майже сотню концертів, заробляючи в середньому 100 тис. грн. на рік.

– Я давно просив 10-15% від нашого заробітку лишати на потреби колективу, та ніхто мене не слухав, – бідкається незмінний керівник «Росави» Микола Петрина.

Востаннє цей колектив був на гастролях за межами області в 1996 році. Те саме й з іншими колективами.

Художній керівник Черкаського академічного заслуженого українського народного хору Леонід Трофименко зізнається, що на нові костюми, постановки та поїздки в інші регіони великого колективу так само грошей обмаль. Щоправда, торік учасники колективу співали в Америці, та поїхали туди не з гастролями, а в складі офіційної  делегації. Через відсутність гастролей слава другого за потужністю після Українського народного хору ім. Г. Верьовки колективу згасає. А колись же він гримів на увесь Радянський Союз. Аби показувати себе іншим, потрібні нові постановки. Так, хористи вже й не пригадують, коли оновлювали репертуар. Для цього також потрібні гроші. Попри те, що в колективі є балетмейстер-постановник, номери хору створюють київські митці.

Тим часом на рік своїми виступами чотири колективи філармонії заробляють майже мільйон гривень. А могли б заробляти ще більше. Пліткують, що заступник директора з концертної роботи пенсіонерка Валентина Яковлева не переймається налагодженням контактів з філармоніями інших областей. Натомість по селах Черкащини продає власні фонограми та талант своєї команди з числа артистів філармонії. То ж особистий прибуток. А в філармонії можна нічого не робити й отримувати свою ставку.

Усі викладені факти легко перевірити. Рівень професійності, матеріального забезпечення, планування роботи, атмосфери в колективі видно навіть неозброєним оком. Сьогодні філармонія – те місце, де про осучаснення роботи і чути не хочуть.

Пригадується відомий мультик «Повернення блудного папуги», де кіт протяжно бурчить: «Таїті, Таїті! Не були ми ні в якому Таїті! Нас і тут непогано годують!».

Дивує, що деякі артисти шкодують за попередніми часами так, ніби екс-директори закладу забезпечили їм небувалий розквіт. Що такого хорошого в минулому було? Звикли пливти за течією? Списувати власну лінь та небажання розвиватися на відсутність фінансування та недолугість нового керівництва?

– Єдине, що на високому рівні в філармонії – акторські здібності керівників з колишньої адміністрації, які втілюються у відвертій брехні, – резюмує Ольга Сисоєва.

По той бік барикад

Як це не дивно, та за час свого перебування на посаді, Сисоєва зажила й іншої слави. Частина колективу вважає її дії справедливими та довогоочікуваними.

Артисти з протилежного табору так само готують листа владі. Тільки вже з проханням лишити юну депутатку на цій посаді. Мовляв, усього лише за півтора місяці вона проявила себе як грамотний керівник та ефективний менеджер. Хтось недовірливо хмикне, та заслужені артисти визнають:

– новий директор розірвала незаконні договірні відносини з комерційною структурою на користь закладу,

– на 30 тис. грн. із зароблених філармонією коштів виконані протипожежні заходи в будівлі,

– придбані нові вишиванки на суму 5 тис. грн. для ансамблю «Росава»,

– упорядкована оплата праці фахівців за договорами цивільно-правового характеру,

– організувала гастролі одного з колективів до Криму в серпні цього року,

– ведуться перемовини щодо візиту грузинського танцювального колективу та інших колективів міжнародного рівня до закладу на початку наступного сезону.

«Битва за Черкаси» екс-мером Сергієм Одаричем програна, та на городян чекає чергова сага – «Битва за філармонію».

Далі буде.

Марія МАЛИНОВСЬКА