Круглий стіл «Громадянське суспільство після Майдану: виклики національного та регіонального рівнів» відбувся 18 червня у Черкасах. З вітальним словом виступив голова «Товариства Лева» Андрій Нечипорук. Він коротко розповів про ініціативу «Виклики після Євромайдану – громадський сектор у дії», що виникла в останні дні Майдану. В ході її реалізації по Україні проведено ряд заходів для того щоб проаналізувати та переосмислити значення громадських ініціатив у процесі змін в нашій країні, допомогти місцевим організаціям та ініціативним групам ефективніше працювати у своїх середовищах, а також ряд заходів спрямованих на інтенсифікацію контактів та комунікації між представниками громадянського суспільства із різних регіонів.
Далі з вітальним словом виступили польські громадські діячі – Мартина Міхалік (Фонд Освіта для Демократії) та Ізабелла Хруслінська (Фонд Міжнародної Солідарності).
Пані Міхалік розповіла про позицію польських неурядових організацій щодо подій Революції Гідності в Україні, про євроінтеграційні шляхи Польщі, а також наголосила на можливих ризиках за відсутності реального реформування. Також Мартина Міхалік наголосила на тому, що активісти Майдану навряд чи схочуть і зможуть довго чекати змін, які очікує Україна від нової влади.
Її колега з Фонду Міжнародної Солідарності, публіцист і культуролог Ізабелла Хруслінська подякувала українцям за виявлену мужність у боротьбі за відстоювання своїх прав і свобод. Також вона зазначила, що не обов’язково увесь польський досвід є зразком для копіювання, а в окремих моментах європейці навіть вивчають досвід України в сфері громадської активності та самоорганізації.
Після цього регіональний представник мережі «Громадські ініціативи України» Сергій Пасічник на правах модератора запропонував сформулювати бачення існуючих і можливих змін на теренах Черкас та області після Євромайдану. Оскільки громадські організації в регіонах не завжди мають можливості впливу на глобальні питання, як зокрема люстрація чи реформування правоохоронної системи, то було запропоновано звернути увагу на ті аспекти вирішення яких на локальному рівні дозволить оптимізувати існуючий стан речей в суспільстві.
Сергій Гончар, президент благодійної фундації «Паритет» відзначив, що наразі немає підтвердження тим очікуванням, які мало суспільство після Майдану. Зокрема головними проблемними точками на його думку є ситуація з виборами в місті Черкаси та відсутність прозорості призначень в обласній владі. Також важливим елементом у відкритості роботи органів державної влади було відзначено декларування статків та доходів чиновників, а особливо джерела їх походження. Після обрання нового президента уся енергія Майдану каналізована на Схід та на бойові дії з агресором. У той же час влада на місцях не виявляє великого бажання змінюватися. Тому Сергій Гончар запропонував звернути увагу на ті практичні речі, які громадські організації в змозі робити самостійно – моніторити бюджети, процедуру їх формування та виконання, створювати систему постійних тисків на владу аби не дозволяти їй розслаблятися та ігнорувати думку громади. В якості екс-голови Громадської ради при ОДА Сергій поділився досвідом активних спроб громадськості налагодити успішний діалог з тодішньою обласною владою. Втім, як було відзначено ніякої практичної користі та якихось практичних результатів такі намагання не мали. Ще одним важливим аспектом є постійний контроль за формуванням порядку денного міської ради та міськвиконкому. Зауваження та думки громадськості мають враховуватися в процесі підготовки рішень, а не на етапі їх фактичного затвердження.
Представник Центру європейської та євроатлантичної інтеграції Василь Мойсієнко коротко поділився результатами роботи своєї організації, висловив підтримку оцінці попереднього доповідача щодо роботи Громадської ради при ОДА. Також ним було висловлено думку, що законодавча норма щодо можливості участі в громадських радах організацій, які мають певний термін існування є дискримінаційною нормою, особливо для нових організацій, що виникли та виникають після Євромайдану. Головними викликами, що є актуальними наразі Василь Мойсієнко назвав прийняття адекватного вимогам часу і суспільства закону «Про мирні зібрання», проведення широкого спектру антикорупційних реформ та люстрації зокрема. Так було наведено приклад Польщі, де Антикорупційне бюро у кількості 870 осіб успішно справляється з тим обсягом роботи, який для 300 тисяч українських міліціонерів є непідйомним. Також було відзначено важливість конкурсного механізму відбору та призначення на керівні посади в органах державної влади. Особлива увага, на думку Василя Мойсієнка, має приділятися залученню фахівців з незалежних аналітичних центрів до інформування населення з питань євроінтеграції, оскільки в переважній більшості вони мають набагато більший теоретичний і практичний досвід у цій роботі. Після підписання політичної частини та в очікуванні підписання економічної частини Угоди про євроасоціацію до громадськості мають бути донесені усі можливі вигоди та ризики даного процесу. Експерт звернув увагу на необхідність реформування виборчого законодавства та оптимізації ситуації з політичними партіями в Україні. Адже наразі є ситуація, коли окремі політичні партії, маючи мізерний вплив та мінімальну кількість прихильників отримують квоти для формування членів виборчих комісій. У той же час фактично є проігнорованою позиція численних громадських організацій, які в суспільстві мають набагато більший кредит довіри від населення. Окремо було відзначено ситуацію навколо конституційної реформи. Існуюча Конституційна Асамблея фактично обмежує доступ громадськості та громадських організацій до процесу формування нового Основного закону держави. Наостанок Василь Мойсієнко подякував полякам за справжнє, а не показове братнє відношення до України і висловив сподівання, що наш західний сусід і надалі буде виконувати функцію головного лобіста України в Європі.
Громадський та політичний діяч Ігор Волошин відзначив, що фактично після Майдану не змінилося нічого. З одного боку ще занадто рано щоб усе відразу змінилося, зокрема вказавши як приклад на ситуацію, що виникла навколо місцевих виборів у Черкасах. Окремо активіст відзначив проблему «нових людей Майдану після Майдану». Зокрема Ігор відзначив, що чим далі від подій Революції Гідності тим більше виявляється тих, хто декларує свою участь у подіях до яких немає ані найменшого відношення. Наступною проблемою було відзначено вибірковість впливу громадських організацій. Зокрема зосередження контролю та впливу на гуманітарному та соціальному компоненті діяльності органів влади та фактично повна відсутність контролю за блоком фінансово-економічним. В якості позитивного досвіду прозорості місцевих органів влади Ігор розповів про свою діяльність у міському управлінні освіти. Зокрема було запроваджено систему інформування громадськості про надходження та витрачання позабюджетних коштів у закладах освіти, а також донесення інформації про реальний стан з вільними місцями у дитячих садочках.
Ірина Тітовська, представник ГО «Молодий актив Черкас» відзначила важливість роботи з молоддю. Зокрема, на її думку, зараз є велика кількість молодих людей, які не знають що робити і куди діти свою енергію після Майдану. Фактично є велика проблема непотрібності тих, хто був у авангарді революції, а зараз опинився на узбіччі політичних і соціальних процесів. Сформулювати мету і питання для цієї категорії і є важливим завданням для третього сектора. Важливим також є передача організаційного та професійного досвіду від існуючих громадських організацій новим структурам, що виникають після революції, проведення навчання для нових громадських активістів. Ірина зауважила, що одним з результатів Євромайдану стало значне зростання популярності усього українського та патріотичного, формування моди на вишиванки, українську символіку і т.д. Окремо вона відзначила потребу контролю за місцевим депутатським корпусом. Оскільки громадяни у переважній більшості слабо розуміють чим займаються міський голова, місцеві депутати, Верховна Рада, то важливим також є інформування про їх обсяг відповідальності та принципи функціонування.
Сергій Пасічник зауважив, що свого часу міською владою озвучувалася думка про створення Громадського ресурсного центру, де би новостворені громадські організації та ініціативні групи мали змогу проводити зустрічі, навчання та презентації, користатися хоча би мінімальними послугами (інтернет, роздруківка, телефон). Також важливою функцією подібного Центру могла би бути координація діяльності, обмін досвідом та інформацією про потреби та пропозиції. Також Сергій підтвердив великий запит та популярність в суспільстві на національну символіку. Зокрема під час було відзначено, що під час реалізації в квітні – травні проекту «Прийди на вибори! Захисти державу!», де поширювалися українські прапорці та стрічки, то виникав справжній ажіотаж аби їх отримати.
Після цього керівник Жіночої ліги «Можливість вибору» Леся Гонор розповіла про сприйняття подій Майдану в середовищі учнівської і студентської молоді та працівників освіти. Зокрема вона відзначила значне зростання патріотичної свідомості та підтримала пропозицію Ірини Тітовської щодо потреби залучення та допомоги ініціативній молоді на початку її громадської діяльності.
Представник молодіжного крила УДАРу Анатолій Запорожець розповів про ситуацію, коли після трагічних подій взимку на черкаському блок-посту, вже після врегулювання ситуації почали з’являтися ті, хто декларував свою причетність і допомогу, нічим при цьому реально не допомігши. Зокрема, Анатолій відзначив членів Спілки ветеранів Афганістану, які, коли до них звернулися по допомогу, фактично проігнорували прохання, що не завадило їм потім позиціонувати себе як захисників Майдану. Окремо було відзначено початок процесу змін в мисленні старшого покоління, яке починає визнавати правоту тієї більш радикально налаштованої молоді, що закликала боротися з режимом Януковича до останнього, без усіляких компромісів. Є великий плюс в тому, що багато з тих, хто находився в полоні ілюзій комуністичної ідеології висловили свою недовіру так званим українським комуністам. Коментуючи попередніх доповідачів щодо моди на усе українське, Анатолій Запорожець нагадав, що щось подібне вже було в 2004-2005 році, коли була мода на усе помаранчеве, але через розчарування у діях влади ця мода швидко зникла. Тому він відзначив, що українцем потрібно бути не тоді коли жовто-синя стрічка на машині і п’яним кричати в барі «Слава Україні!», українцем треба бути в своїх справах. Важливим аспектом роботи громадських організацій також є власна прозорість та декларування результатів діяльності перед суспільством. Це буде і добрим прикладом для влади і інформаційною роботою сере населення для розуміння того, що і для чого робиться неурядовими організаціями.
Антон Ведула, лідер ВМГО «Студентська Свобода» зазначив, що Майдан є результатом розвитку громадянського суспільства в Україні. Проте минулі місцеві вибори і в Києві, і в Черкасах показали, що всі ці громадські ради, грантові програми і інформаційні кампанії це все добре, але реально більшість громадських діячів є дуже далекі від пересічного виборця. Адже більшість партій та громадських активістів, що найактивніше показали себе під час Революції Гідності отримали мізерні результати на виборах. Саме тому на думку Антона недоцільно застосовувати стандарти громадських активістів до звичайних громадян, яким мало цікаво більшість того що роблять неурядові організації. Мають бути стимульовані маленькі локальні ініціативи – у межах двору, будинку, району. Також важливо контролювати зміни, що відбуваються в профільних галузях, зокрема освіті.
Василь Мойсієнко зауважив, що для будь-яких локальних ініціатив важливо аби місцева громада мала ресурс для їх реалізації, інакше всі вони лишаться пустими прожектами.
Директор Навчально-наукового інституту історії і філософії, доктор історичних наук Наталія Земзюліна подякувала польським гостям за представлення українських інтересів у Європі та висловила сподівання, що подібна українсько-польська співпраця триватиме і далі. У своїй оцінці ситуації після Майдану, вона відзначила, що для значної частини населення це був шок. В першу чергу шок від виходу з зони комфорту. Зокрема було наголошено, що Черкащина традиційно є в нейтральній зоні і багато хто тут займає вичікувальну та спостерігацьку позицію. В якості освітянина, пані Наталія відзначила, що є великий пробіл у роботі на освітянській ниві. На її думку, важливо ґрунтовно працювати з молоддю, аби вона мала державницьку, патріотичну позицію в житті. Також громадськість має сформувати свою позицію і бачення щодо прийому та облаштування біженців, оскільки цей процес властиво тільки починається. В громадському середовищі важливо постійна взаємодія, контакт та обмін інформацією. Має відбуватися індивідуальна освіта, як самих громадських активістів, так і громадянське виховання населення. Взагалі, як відзначила Наталія Земзюліна, громадські активісти мають робити те, що вони вміють робити фахово.
На це Сергій Пасічник зауважив, що має все ж бути дотриманий баланс між професіоналізмом та патріотизмом, оскільки в Україні є багато фахових бюрократів в граному сенсі цього слова, які в тім не є патріотами України.
Володимир Олексюк, представник ГО «Фонд розвитку «Шевченків край», говорячи про ситуацію в Черкасах та області після Майдану зауважив, що насправді лише 20% населення є громадськоактивними, решта 80% займають вичікувальну і пасивну позицію. Фактично більшість представників влади від виборів до виборів політично перефарбовуються. Шанси на обрання має той, хто найбільше пообіцяє, або встановить найбільше лавочок, парканів, майданчиків. На думку Володимира, має відбуватися регулярний моніторинг діяльності, обіцянок та їх виконання місцевими депутатами, функціонувати інтернет-ресурс, який би висвітлював цю інформацію. Також важливим є створення системи відкритих списків в партіях, проте за умови більше 200 партій в Україні є цілий ряд запитань до реалістичності функціонування такої системи.
Сергієм Пасічником було відзначено, що подібні ресурси власне вже функціонують, зокрема проекти «Твій місцевий депутат» та «Чесно». Стосовно великої кількості партій, то власне є два варіанта обмеження їх кількості – фінансова застава, що є не надто демократично і дискримінаційно та збір підписів, що нажаль в умовах України часто перетворюється на
Олексій Процідило, представник «Всеукраїнського об’єднання ветеранів» зазначив, що є три напрямки роботи за якими можуть об’єднуватися громадські організації – інформування, консультації та контролювання. Коментуючи думки щодо ресурсного центру він запропонував утворити Координаційну раду, де би громадські організації та ініціативні групи мали змогу збиратися з різних питань, обмінюватися досвідом та інформацією, висловлювати свою позицію і формувати спільне бачення та політику. Також важливими компонентами змін в суспільстві після Майдану було названо реформи в судовій та правоохоронній системах.
Олександр Панасенко, представник «Молоді ДемАльянсу» відзначив, що нажаль Майдан пройшов мимо повз більшість населення. Молоді після подій революції немає куди податися. Є велика відірваність влади від населення. Також є сподівання, що буде налагоджена взаємодія з місцевою владою та буде підвищена ї відповідальність перед громадою.
Любов Ропало, керівник юридичної служби «Академії стратегічних досліджень», що новій владі є важливо виправдати сподівання суспільства, уникнути маргіналізації тих, хто привів Майдан до перемоги. Серед проблем вона відзначила відсутність соціальних ліфтів, велику потребу в змінах, як кадрових так і організаційних. Також було зазначено, що фактично другий Майдан відбувся на плечах тієї молоді, що народилася у вже незалежній Україні. Тому важливо продовжити роботу з молоддю, особливо в сегменті середньо-спеціальної освіти та молоддю в селах, проводити активну соціальну рекламну кампанію. І наостанок Любов Ропало відзначила, що кожен, хто хоче щось змінити має починати з себе.
Головний редактор «Нової доби» Тетяна Очеретяна зазначила, що головними викликами для суспільства після Майдану є впровадження реформ, зокрема адміністративної, територіальної та судової. Якщо говорити про регіональну складову, то важливим є всеобуч населення. Тетяна Очеретяна розповіла, що її видання запроваджує проект моніторингу обіцянок депутатів. І наостанок зауважила, що головне аби кожен гарно робиd свою роботу.
Євген Сучков, представник «Ради конкурентоспроможності Черкащини» діагностував, що наразі країна є хворою. Що дав Майдан – модернізацію. Головне на думку Євгена, сформулювати з чим ми йдемо до Європи. Які є переваги Черкас і Черкаської області. І маючи таку мету рухатися.
Наостанок координатор мережі «Громадські ініціативи України» Сергій Пасічник окреслив два напрямки реалізації своїх ініціатив громадськими організаціями – робота з донорами та взаємодія з місцевою владою. Було запропоновано за тиждень зібратися для більш поглибленого стратегічного планування та вироблення формату діяльності запропонованої Олексієм Процідилом Координаційної ради.
Будьте чемні