Рядові «регіонали» в нинішніх умовах виявилися заручниками ситуації – в тому плані, що від них зараз нічого не залежить. Всі вони чекають якоїсь розв’язки конфлікту, при цьому продовжуючи повторювати, що в Києві – свавілля і спроба державного перевороту, лідери опозиції не контролюють те, що відбувається, а прийнятий пакет «драконівських» законів – те, що треба в цій ситуації. Владислав Лук’янов, який колись навіть ходив у Будинок профспілок поспілкуватися з мітингувальниками, також лякає баламутів відповідальністю, яка рано чи пізно для них настане, причому не робить винятків і для лідерів опозиції, інформує Главком.
Як ви думаєте, сторони домовляться про що-небудь? Якими ви бачите межі компромісу?
Я бачу, що заяви про мирне Майдані провалилися – центр Києва порінул в хаос і безлад. Міліція відреагувала на події, може, надмірно витримано, але зберегла видимість порядку і створила можливість для якихось переговорів. Дії демонстрантів несуть не мирний характер, і більшістю громадян України вони не підтримуються, а з обуренням засуджуються. У мене особисто і в моїх громадських приймалень телефони обриваються – гарячі голови з іншого боку кажуть, що ми приїдемо до Києва і наведемо тут порядок. Я буду заспокоювати людей, звертатися до них, що треба все-таки діяти в конструктивному напрямку і в рамках чинного законодавства і Конституції.
І ви не хочете, як Кернес закликав, «мобілізувати» прихильників влади?
Я б не хотів, щоб ми спровокували ситуацію до масової бійні в Києві.
Але влада зараз автобусами завозить в Київ хлопців специфічної зовнішності, які говорять, що отримали по 200 гривень. Це не ті «гарячі голови», про які ви говорите?
Це більше провокації, ніж реальність.
Ну, як це нереальність? Вони ж на вулицях є, їх все бачать.
Всі бачили, як банда хуліганів зруйнувала і спалила автомобілі, влаштувавши бійню на Грушевського. І для цього не було жодних причин – на них ніхто не нападав, мирний Майдан начебто знаходиться в іншій стороні. Так що тепер ми чітко побачили, хто кого завозить і де живуть ці всі «тітушкі» – у «наметах» на Майдані.
Цих захоплених «тітушек» сьогодні по Майдану водили, так.
Можна кого завгодно захопити і змусити під загрозою палиць і фізичної розправи ходити строями – над людьми знущатися можна по-різному.
Тобто «тітушок», по-вашому, завезла опозиція і сама на себе нападає. Повернемося до кордонів компромісу.
Банди хуліганів повинні піти з вулиць міста, потрібно припинити бардак, який вони влаштували. Якщо у когось створилася ілюзія, що влада слабка і не може навести порядок, то хочу нагадати, що це – конституційний обов’язок влади. І якщо кілька десятків тисяч чоловік вважають, що вони можуть жити по-іншому, то нагадаю, що у нас цілісна держава, де живе 46 мільйонів чоловік. І більшість з них за те, щоб у країні був порядок і зберігався конституційний лад. Якщо хтось на це зазіхає і втручається в роботу органів влади, тим більше вдається до насильства, за це передбачено покарання.
Вчорашнє звернення президента означало, що влада готує силовий сценарій?
Президент звернувся до громадян України, їх здоровому глузду і застеріг їх від участі в хуліганських і силових діях. У той же самий час він з повагою поставився до права громадян на вільне їх точок зору.
Люди взагалі-то хотіли не тільки висловити свою точку зору, але і щоб Президент до неї прислухався. Але він навіть Захарченко не звільнили.
Давайте так – 30 або 50 тисяч осіб можуть хотіти, щоб він звільнив Захарченко, а кілька мільйонів – не хотіти.
Ну, стривайте – всі, включаючи Президента, визнали, що розгін Євромайдану був проведений з перевищенням повноважень, але ніхто за це не відповів.
Неправда. Ряд людей на дуже високому рівні – і керівництво Київміськадміністрації, і генеральські чини.
І що? Пшонка роздавав повідомлення про підозру Попову і Сівковичу, але на цьому все закінчилося.
Якщо ми приймаємо рішення, яке, взагалі-то, не відповідає нормам чинного законодавства, але в ранзі закону ми оголосили амністію всім. Так всім – значить всім.
Тобто Попова і Сівковича амністували?
Не можу говорити про юридичні тонкощі всіх правовідносин. Це не означає, що за цими фактами не буде зроблений аналіз. Але сьогодні ми бачимо, що кожен день відбуваються тисячі подій, які потрібно враховувати, аналізувати і приймати рішення.
Які зараз взагалі настрою у вашій фракції? Ви обговорюєте відбувається з колегами з опозиції?
Ми бачимо, що керівники опозиції не знайшли підтримку не тільки у більшості, а й навіть у Майдану. Їх освистали і практично прогнали звідти – навіть Кличко, який пішов рознімати, що робить йому честь. Десь у захопленому приміщенні у Будинку профспілок на четвертому поверсі є штаб – за його межі їх вплив не поширюється, і вони не можуть власними силами контролювати ситуацію. Лідери опозиції повинні визнати це і закликати своїх прихильників відійти. Бо чим більше людей бере участь у хуліганських діях, тим більше масштаби заворушень.
Так ви ж кажете, що їх не слухаються.
Вони можуть закликати тих, які ще їх слухаються. А якщо вони приєднуються до цього безладу, значить, беруть на себе і політичну, і кримінальну відповідальність за ці дії . Парламент буде приймати рішення, хто підбурював до цих безладів, хто їх організовував…
Парламент буде приймати?
Думаю, він обов’язково організує слідчу комісію, тому що масштаби заворушень виходять за межі хуліганських дій, які повинна розслідувати міліція. Безумовно, є політична складова.
Ви згадали про прецедент загальної амністії. Чи може бути амністія і по подіях на Грушевського заради припинення протистояння?
Я ні в минулий раз не голосував за амністію, ні в цей раз не буду. Відсутність належної правової оцінки веде до безкарності і безвідповідальності. А я не хотів би, щоб ці слова ставали синонімами. Хоча я – один з перших, хто закликає до діалогу.
Багато ваших колег пропонують доопрацювати прийняті одіозні закони, а то і скасувати їх. Це може бути предметів нинішніх переговорів?
А в чому одіозність цих законів?
Так у всьому. Що, скажімо, обурює журналістів – відключення Інтернету, покарання за наклеп…
Розумію, що журналістам не сподобається те, що я зараз скажу. Всі звикли, що можна безвідповідально, не перевіряючи факти, виливати їх у ЗМІ і не нести за це ніякої відповідальності. Нехай якісь видання скажуть, що вони за наклеп, за підбурювання, за розгул злочинності в країні… Упевнений, що протягом короткого часу ситуація буде стабілізована – нехай місяць навіть пройде – і далі постануть питання про відповідальність і про те, хто що робив . Коли 20-30 осіб підбивають натовп на безрозсудні дії і кричать, що пролилася кров і назад дороги немає… Так, а навіщо цю кров було проливати – вони ж самі накинулися з палицями на правоохоронців?
Але ви ж згодні, що це закони якогось військового часу?
Справа в тому, що ці закони, як ви говорите, військового часу діють в європейських країнах і США…
Не порівнюйте судову систему у нас і в США.
Ці закони виникли у відповідь на заворушення.
Добре, коли безладдя скоро затихнуть, як ви обіцяєте, будете скасовувати ці закони або міняти якісь норми?
Ну, навіщо скасовувати? Наприклад, неприпустимість втручання в приватне життя – раз заворушень немає, можна в неї втручатися? Водночас вважаю, що вирішувати питання, назріваючі в суспільстві, потрібно шляхом виборів і діалогу.
Багато ваших колег зізнаються, що не читали цих законів перед прийняттям і навіть не знали, за що голосують. А ви читали?
Переглядав.
І для вас не стало несподіванкою, що вони вийшли в зал?
Не думав, що їх включать до порядку денного в тій ситуації, але сама її розвиток підштовхнуло до такого рішення питань. Адже коли стали виникати бійки всередині парламенту (і, до речі, діям цих людей ще треба дати належну оцінку) і масова перешкода голосуванню через систему «Рада», нічого не залишалося іншого, окрім як голосувати руками. Це передбачено регламентом.
Найгарячіші голови лякають Україну «югославським сценарієм» – що нинішня влада все одно її не віддасть, а закріпиться в окремих лояльних регіонах. За новим законом, я так розумію, таке навіть обговорювати не можна.
Обговорення цієї теми – це підливання масла у вогонь, але з іншого боку, чинна влада була і у владі, і в опозиції. І коли ми були в опозиції, то не влаштовували такі бойні. Я сам був командиром наметового містечка Партії регіонів і пам’ятаю, як ми підтримували порядок, проводили політичні дискусії, але ніколи не нагнітали ситуацію і не підтримували ескалацію жорсткого фізичного протидії. Тих, хто на цьому наполягав, ми намагалися відправити назад і більше таких людей не пускали. А нинішня опозиція роздмухувала національну ворожнечу, політичне неприйняття, закликала до силових дій. Навіть самі заклики до насильницької зміни державного ладу – це вже кримінальний злочин. Тому дані закони були прийняті у відповідь на можливе руйнування України як держави.
Чи можливе притягнення міжнародних посередників для врегулювання ситуації? Москва ось вже висловила готовність.
На даний момент Україна в змозі сама розібратися зі своїми проблемами. А коли хтось рве на собі сорочку, штовхає людей на бійню, а потім каже, що потрібна міжнародна підтримка, він що – хоче піти від заслуженого покарання за власні злочинні дії? Звичайно, багато хто, хто не є експертами в області законодавства, можуть сказати, що їм не подобаються дії того чи іншого чиновника, але для вирішення цих питань є законодавча процедура. Більше того, ми бачимо, що влада і опозиція практично через раз міняються місцями. Якщо ми будемо робити неправильні кроки, у опозиції буде шанс прийти до влади. Ми ж теж засуджуємо деякі емоційні факти і окремі порушення, але проти насильства і безладів
.
Будьте чемні