Народний депутат Сергій Рудик (в/о №198) виявив “цікаві особливості” трактування регламенту першим заступником спікера парламенту. Своїми спостереженнями нардеп поділився на сторінці у Фейсбуці.
“Активні вихідні і позапленарний тиждень попереду – гарна нагода проаналізувати ефективність своєї роботи під куполом.
Почну з такої важливої форми діяльності, як право народного депутата на депутатський запит та виступ з трибуни ВР. Я не говоритиму про те, що депутатів обмежують у кількості депутатських запитів (ст. 225 Регламенту передбачає, що на одному пленарному засіданні може бути оголошено не більше двох депутатських запитів одного народного депутата, у той час, як Конституція України та ЗУ “Про статус народного депутата України” не містять жодного слова про обмеження у два запити). Також не хотів би розповідати, що право на виступ по законопроектам мають лише депутати груп і фракцій (позафракційні таким чином не можуть висловити позицію своїх виборців), а хотів би звернути увагу на “привілейованість” певних посадових осіб. Так, Регламентом передбачено, що під час проведення, у п’ятницю, ранкового засідання ВР, для “години запитань до Уряду” відводиться 1 година. Наголошую – 1 година. Після завершення “години запитань”, відведено час для оголошення депутатських запитів.
З 2 грудня 2014 року, відколи я зачитав присягу на вірність Україні, і по січень 2016 року , як позафракційний депутат-мажоритарник, обраний шляхом самовисування, я скористався своїм правом 52 рази (!). Хотів зробити це ще 4 рази впродовж двох минулих пленарних тижнів, але зіткнувся з незрозумілим мені формалізмом головуючого.
Так, наприкінці третьої сесії ВРУ – подав два запити, з яких один стосувався резонансного питання фінансування профтехосвіти, а інший фінансування видатків на дорогу вздовж села Грушківка Кам’янського району, яка веде до пам’ятки національного значення “Холодний Яр”. Особисто нічого не маю проти першого заступника Гройсмана, одначе Оксана Сироїд чомусь завжди встигала оголошувати всі запити народних депутатів. Після того, як Парубій, чи в силу своїх мовленнєвих здатностей, чи інших незрозумілих мені обставин не знайшов ще кілька хвилин, обоє запитів залишилися неоголошеними (довелося “рватися” на трибуну відстоювати позицію). Моя фартова рука, чи то від активного натискання на кнопку “слово”, чи то від того, що це була п’ятниця і у залі майже не було депутатів (в іншому випадку система Рада дала б мені слово десь 100-му) вибила мені виступ з трибуни. Як результат, запит по ПТУ не оголошено (і це в той час, як під стінами ВРУ зібралися сотні ПТУшників), але питання порушено з трибуни.
На 4 сесію Ради, оскільки ми проголосували за виділення субвенції в 1 млрд. 850 млн. на фінансування профтехосвіти, я відкликав свій запит по ПТУ, і підготував новий на заміну, тепер про перевірку температурного режиму у школах і дитсадках Смілянського, Кам’янського, Черкаського та інших районів Черкаської області, адже в області багато випадків “холодних батарей” у школах.
І що ви думаєте… Окрім того, що пан Парубій “годину запитань до Уряду”, на якій я, до речі, опинився 101 у списку охочих задати запитання, розтягнув на добрих півтори години, та ще й не дозволив собі “порушити” Регламент, і продовжити час відведений для оголошення запитів на 5 хвилин.
У мене ця ситуація викликає неабияке обурення. Актуальність питань, які переді мною ставлять мої виборці, наближається до “0” через однобічне трактування регламенту. І знову на трибуну! Дякувати Богові, знову п’ятниця, сесійний зал пустий, і я отримав нагоду захистити права і свободи мешканців Смілянського, Кам’янського, Черкаського та інших районів Черкаської області, у виступі! Хоча, мушу визнати, що жоден, навіть палкий виступ, не є еквівалентом запиту, на який відповідні посадові особи мають відреагувати в 10 денний термін!
Бачу, що прийдеться мені ініціювати відповідні зміни до Регламенту ВРУ, аби разом з колегами (а їх має бути не менше 45), ламати цю ненормальну практику…”
Будьте чемні