Торішній скандал на Іркліївському риборозпліднику рослиноїдних риб розгорівся не жартома, діставшись не тільки району й області, а й столиці. Втихомирювати конфлікт сюди приїздило й керівництво Чорнобаївського району, й особисто голова облдержадміністрації Юрій Ткаченко. Про цю ситуацію написав «Черкаський край».Суть у тому, що після багаторічного директора Григорія Піддубного тут три роки терпіли поставленого зверху директора Рибака, який так рибаком і не став, що позначилось на становищі підприємства.
На зміну йому через Держрибагентство знову намагалися поставити чужу людину — колишнього міліціонера, який, як думали тоді, навряд чи розуміється на рибництві. Колектив побоювався, що підприємство доведуть до банкрутства. Після оголошеного конкурсу Сергій Вікторович Сіпачов таки зайняв цю посаду, хоч спершу колектив його категорично не сприйняв.
З тих пір пройшов рік. Днями дорогою на Іркліївський риборозплідник мене випереджали й переймали добрі вістки про те, що там злагода й порядок — тепер на риборозплідник дивиться з доброю заздрістю не тільки Іркліїв, а й весь Чорнобаївський район. Там регулярно виплачують зарплату — в середньому 4,5 тисячі гривень на місяць. ніякої плинності кадрів і звільнень, платять податки й допомагають соціальній сфері, а ще воїнам, які служать в АТО, — коштами на обмундирування, живою рибою й навіть виготовленими в себе консервами. Колотнеча забулася, тепер тут повне порозуміння — така рідкісна «риба», якою дуже дорожать, бо впіймали непросто. Директор Сергій Сіпачов був радий підтвердити й конкретизувати ці чутки:
— Працюємо на повному госпрозрахунку, ми державне підприємство, але нізвідки ні копійки не взяли, тільки самі заробили. Є кошти на рахунку в банку, на розвиток виробництва й на зарплату працівникам. За безцінь рибу не збуваємо. Зарибнені всі ставки, підростає мальок і товарна риба, якої, згідно з планом, маємо реалізувати до 800 тонн. Є й покупці на неї — оптовики з усієї України приїздять. Якби зараз, рівно через рік після торішнього неспокійного літа, провели вибори директора, то колектив проголосував би за мене добровільно. Тепер я тут не чужак, а свій.
Йому 53 роки, полковник запасу, колишній міліцейський оперативник. 20 останніх років прожив у Черкасах, до Ірклієва знав дорогу наїздами — за сотню метрів від риборозплідника його дача з голуб’ятнею (голуби — то давнє захоплення). Тепер для нього з дружиною тут дім, підйом — ще до 6-ої ранку й уже за кілька хвилин на роботі. Що діється на території, видно й по комп’ютеру, ведеться відеоспостереження. Вже сам факт, що директор — колишній міліціонер, та ще й начальник охорони Геннадій Куценко теж колишній полковник міліції — відлякує злодіїв.
— А щоб більше розібратися в рибальстві, то в свої роки недавно вступив до Білоцерківського аграрного університету, де вивчаю екологію й водні біоресурси, на третій курс, — розповів Сергій Вікторович.
Наша розмова з директором перервалася, бо він відлучився у виробничих справах, а я мала можливість поспілкуватися з працівниками колективу, в тім числі і з торішніми активними опонентами директора.
Електрогазозварник із 16-річним стажем і він же голова профкому Микола Пилипенко:
— Директор відстоює інте-
реси підприємства й колективу, тямущий організатор, тому й має підтримку. Заступником у нього Сергій Піддубний. Колективний договір виконується в повній мірі, профспілка в нас дієва, після деякої перерви відновилася, захищає інтереси працівників, ще деякі пункти з соціального захисту до колдоговору внесемо, бо результати господарювання дозволяють.
Завідуюча складом Тетяна Пономаренко:
— Директор — енергійний і вимогливий, тримає дисципліну, своє остаточне рішення приймає після того, як поцікавився думкою спеціалістів. Своїми діями нас переконав, що дбає про підприємство й колектив.
Іхтіопатолог Лариса Швець була небагатослівною: в пору великої спеки в неї повно роботи — викачують і очищають ставки, потрібно їх продезінфікувати, а ще скласти раціон для риби, мати дані про її здоров’я, стан розвитку малька, бо тут вирощують рибу по науці.
Зате з розповіді начальника дільниці з вирощування посадкового матеріалу Віталія Загубиноги дізналась багато цікавого. Що є тут свій інкубатор, де від ікринки й до 100-грамового малька заводським методом вирощують білого й строкатого товстолоба, веслоноса, коропа, білого амура, стерлядь. Що з мільйона личинок виживає 200-250 тисяч, що при продажу малька його рахують на штуки з точністю, бо у воді все видно. Що рибу мусять із ставка в ставок десять разів пересадити, поки вона потрапить на базар. Про візит чехів, з якими обмінювалися досвідом. А це спробували в себе завести ще й американську рибу буфало.
Великі надії покладали на сома європейського, великий попит на його малька був на Донбасі, та, на жаль, вигідний ринок збуту забрала війна. Тепер п’ятеро їхніх рибалок несуть службу в АТО. Після року вже повернувся Олександр Алікін, Василь Давиденко у відпустку прийшов, Анатолій Семикоз і Роман Завалко служать, а Валерія Івлєва цими днями провели. У кожного з рибалок — сім’ї, діти, та відчувалося, що тут у них надійна велика родина, що повсякчас клопочеться й допомагає. (Бронежилети і каски, обмундирування для своїх призовників придбав профком і підприємство.)
А нинішньої п’ятниці на урочистих зборах в Іркліївському риборозпліднику нагороджуватимуть своїх працівників грамотами й преміями в присутності гостей з району і сільської громади, самодіяльні артисти присвятять їм концерт, вітаючи з професійним святом. До поздоровлень приєднується й наша газета, бажаючи при доброму здоров’ї щедрих уловів та щоб не переводилась на їхньому плесі риба на ім’я порозуміння.
З тих пір пройшов рік. Днями дорогою на Іркліївський риборозплідник мене випереджали й переймали добрі вістки про те, що там злагода й порядок — тепер на риборозплідник дивиться з доброю заздрістю не тільки Іркліїв, а й весь Чорнобаївський район. Там регулярно виплачують зарплату — в середньому 4,5 тисячі гривень на місяць. ніякої плинності кадрів і звільнень, платять податки й допомагають соціальній сфері, а ще воїнам, які служать в АТО, — коштами на обмундирування, живою рибою й навіть виготовленими в себе консервами. Колотнеча забулася, тепер тут повне порозуміння — така рідкісна «риба», якою дуже дорожать, бо впіймали непросто. Директор Сергій Сіпачов був радий підтвердити й конкретизувати ці чутки:
— Працюємо на повному госпрозрахунку, ми державне підприємство, але нізвідки ні копійки не взяли, тільки самі заробили. Є кошти на рахунку в банку, на розвиток виробництва й на зарплату працівникам. За безцінь рибу не збуваємо. Зарибнені всі ставки, підростає мальок і товарна риба, якої, згідно з планом, маємо реалізувати до 800 тонн. Є й покупці на неї — оптовики з усієї України приїздять. Якби зараз, рівно через рік після торішнього неспокійного літа, провели вибори директора, то колектив проголосував би за мене добровільно. Тепер я тут не чужак, а свій.
Йому 53 роки, полковник запасу, колишній міліцейський оперативник. 20 останніх років прожив у Черкасах, до Ірклієва знав дорогу наїздами — за сотню метрів від риборозплідника його дача з голуб’ятнею (голуби — то давнє захоплення). Тепер для нього з дружиною тут дім, підйом — ще до 6-ої ранку й уже за кілька хвилин на роботі. Що діється на території, видно й по комп’ютеру, ведеться відеоспостереження. Вже сам факт, що директор — колишній міліціонер, та ще й начальник охорони Геннадій Куценко теж колишній полковник міліції — відлякує злодіїв.
— А щоб більше розібратися в рибальстві, то в свої роки недавно вступив до Білоцерківського аграрного університету, де вивчаю екологію й водні біоресурси, на третій курс, — розповів Сергій Вікторович.
Наша розмова з директором перервалася, бо він відлучився у виробничих справах, а я мала можливість поспілкуватися з працівниками колективу, в тім числі і з торішніми активними опонентами директора.
Електрогазозварник із 16-річним стажем і він же голова профкому Микола Пилипенко:
— Директор відстоює інте-
реси підприємства й колективу, тямущий організатор, тому й має підтримку. Заступником у нього Сергій Піддубний. Колективний договір виконується в повній мірі, профспілка в нас дієва, після деякої перерви відновилася, захищає інтереси працівників, ще деякі пункти з соціального захисту до колдоговору внесемо, бо результати господарювання дозволяють.
Завідуюча складом Тетяна Пономаренко:
— Директор — енергійний і вимогливий, тримає дисципліну, своє остаточне рішення приймає після того, як поцікавився думкою спеціалістів. Своїми діями нас переконав, що дбає про підприємство й колектив.
Іхтіопатолог Лариса Швець була небагатослівною: в пору великої спеки в неї повно роботи — викачують і очищають ставки, потрібно їх продезінфікувати, а ще скласти раціон для риби, мати дані про її здоров’я, стан розвитку малька, бо тут вирощують рибу по науці.
Зате з розповіді начальника дільниці з вирощування посадкового матеріалу Віталія Загубиноги дізналась багато цікавого. Що є тут свій інкубатор, де від ікринки й до 100-грамового малька заводським методом вирощують білого й строкатого товстолоба, веслоноса, коропа, білого амура, стерлядь. Що з мільйона личинок виживає 200-250 тисяч, що при продажу малька його рахують на штуки з точністю, бо у воді все видно. Що рибу мусять із ставка в ставок десять разів пересадити, поки вона потрапить на базар. Про візит чехів, з якими обмінювалися досвідом. А це спробували в себе завести ще й американську рибу буфало.
Великі надії покладали на сома європейського, великий попит на його малька був на Донбасі, та, на жаль, вигідний ринок збуту забрала війна. Тепер п’ятеро їхніх рибалок несуть службу в АТО. Після року вже повернувся Олександр Алікін, Василь Давиденко у відпустку прийшов, Анатолій Семикоз і Роман Завалко служать, а Валерія Івлєва цими днями провели. У кожного з рибалок — сім’ї, діти, та відчувалося, що тут у них надійна велика родина, що повсякчас клопочеться й допомагає. (Бронежилети і каски, обмундирування для своїх призовників придбав профком і підприємство.)
А нинішньої п’ятниці на урочистих зборах в Іркліївському риборозпліднику нагороджуватимуть своїх працівників грамотами й преміями в присутності гостей з району і сільської громади, самодіяльні артисти присвятять їм концерт, вітаючи з професійним святом. До поздоровлень приєднується й наша газета, бажаючи при доброму здоров’ї щедрих уловів та щоб не переводилась на їхньому плесі риба на ім’я порозуміння.
загрузка...
Будьте чемні