Напередодні депутат черкаської міської ради повернувся зі сходу. Туди відвозив гуманітарку, яку збирали черкаські активісти. Усе що побачив виклав на своїй сторінці у «Фейсбуці».
Учора повернувся в Черкаси. Відвозив нашим хлопцям у Донецьку область автомобіль УАЗ, на який ми з миру по нитці збирали в Черкасах. Це той самий старий і кволий автомобіль, який ми придбали і завдяки активним черкасцям його реанімували. Сьогодні він уже служить військовим з першої танкової, що захищають наші кордони від проросійської чуми. Завантажили автомобіль питною водою, одягом, продуктами. Але найголовніше – листами і малюнками від дітей і школярів.
Враження від поїздки:
Матеріальне забезпечення наших воїнів. Проїжджаючи блок-пости Національної гвардії, побачив, що у них нові автомобілі, нова – якісна форма, сучасна зброя. Чого не скажеш про Збройні сили України і хлопців, які стоять на передовій. Там все по-іншому. Придатну до використання форму купують за рахунок власних зарплат, одяг і продукти привозять волонтери. Обурюють виступи представників Генерального штабу, які розповідають нам про повне забезпечення ЗСУ. Я хотів би побачити Міністра оборони чи начальника Генерального штабу, як він буде себе почувати після денної носки на сонці тієї брезентини (яка зовсім не дихає і плавиться), яку вони називають формою для солдата. Я хотів би побачити, який би з них був снайпер з раритетною гвинтівкою СВД і оптикою 4 крати проти сучасного російського 12,7 мм «КОРДа», з яких гатять по нашим хлопцям з відстані до двох кілометрів. Де тепловізори, безпілотники і ще довгий ряд спецзасобів для успішного виконання бойових завдань? Чому іноземні швидкісні джипи, броньовані «Кугуари» з «Буцефалами» у розпорядженні СБУ і Нацгвардії, які гріють свої філейні міста в теплому тилу, а не на передовій?
Місцеві жителі. Шкода, але російська пропаганда робить свою справу. Я побачив людей, які говорили штампами російської пропаганди. На жаль, але у декого з них відсутнє поняття Батьківщини, рідної землі. Вони не розуміють, що зараз українці борються на своїй, Богом даній землі, за свою землю, за свої права, за свою свободу. У багатьох з них одне бажання: вони хочуть, щоб війна закінчилася. І байдуже, хто стоятиме на блок-постах біля їхніх населених пунків.
Правда, є значний відсоток тих, хто підтримує українську армію. Діти кричать «Слава Україні», коли проїжджає колона техніки, дехто роздає жовто-блакитні стрічки. Правда робить це крадькома, щоб не дай Бог хтось не побачив з місцевих.
Будьте чемні