В’єтнамець з українською душею Чионг Суан Хионг для сина Богдана та доньки Вікторії і за маму, і за тата. Самотужки виховувати дітей – справа не з легких. Особливо складно налагодити побут для доньки, яка народилася з ДЦП та має інші порушення здоров’я. Виручає допомога благодійників та небайдужих. Держава поки що пасе задніх у законодавчому вирішенні цього питання.
У Черкасах в’єтнамець Хионг живе вже близько двадцяти років. До нашого міста чоловіка привели пошуки кращого життя. Тут освоїв ремесло взуттьовика, займався торгівлею. Разом з дружиною народили двох дітей: сина та доньку.
– Ми жили непогано, а потім інфляція. Не вийшло з бізнесом та ще й дружина тяжко захворіла. Щоб заробити грошей на лікування, поїхав у Канів працювати на заводі харчової промисловості. За моєї відсутності стан дружини погіршився. Дружину врятувати так і не вдалося, – пригадує чоловік.
Після смерті дружини чоловік був змушений залишити роботу, адже догляд за дочкою з особливими потребами забирав практично увесь час. У результаті родина залишилася без постійного доходу – знімати житло виявилося дорогим задоволенням Завдяки зусиллям небайдужих, які допомогли зібрати необхідні документи, родині виділили кімнату у сімейному гуртожитку. Жили на десяти метрах квадратних, де вміщувалися тільки ліжка. Забезпечити всебічний розвиток дітей у таких умовах було практично неможливо. Лише нещодавно родина отримала ордер на власну двокімнатну квартиру.
– Цього разу теж не обійшлося без благодійників, адже отримали по суті «голі» стіни. Потребували усього, що зможе знадобитися у господарстві, – розповідає Хионг. – Зокрема на новосілля депутат Черкаської обласної ради Світлана Трофімова надала побутову техніку. Особливо стали в нагоді стіл для занять дітей, шафа та ліжко для Вікторії. Депутат вже кілька років поспіль підтримує нас, завжди цікавиться здоров’ям дітей.
За словами Світлани Трофімової, в сім’ях, де виховують дітей з особливими потребами, проблем вистачає. Особливо це відчутно, коли сім’я неповна.
– Родини із дітьми з особливими потребами все ще залишаються незахищеною верствою населення. Звісно, потрібно вирішувати проблеми таких родин на законодавчому рівні ухваленням відповідних актів. Але, якщо є можливість надати реальну допомогу вже зараз, не варто зволікати, – додає Світлана Трофімова.
Родин з дітьми, хворими на ДЦП, на Черкащині чимало. Виживати на пенсію чи соціальну допомогу сім’ям непросто. Та, коли відчуваєш підтримку, з’являється надія, знаходиться вихід із найскладніших ситуацій. Головне – разом взятися за справу. І історія родини Хионга тому підтвердження: у скрутний час небайдужі черкащани протягнули їм руку допомоги.
Будьте чемні