Родичі загиблого добровольця з Черкаської області майже рік доводили державі, що їхнього сина і брата більше немає в живих. Нарешті, бюрократичну стіну вдалося здолати, йдеться у сюжеті новин “Інтеру“.
Тепер родичі Михайла Слісенка сподіваються, що держава допоможе розшукати його останки, щоб поховати бійця як годиться.
Після того, як Михайло добровольцем пішов на фронт, його мати живе у племінниці. Доглядати за 95-річною Марією Романівною більше нікому. Він був єдиним сином, власною родиною так і не обзавівся.
– Кажу йому: не їдь, не їдь мати в тебе стара, я тебе прошу. А він каже: вони й до Києва дійдуть, як будемо сидіть, – розповідає сестра загиблого Михайла Слисенка Людмила Архипова.
Із фронту Михайло не повернувся. Це відео бойовики зняли 5 вересня минулого року неподалік Лисої Гори, біля Луганська. Тоді в засідку потрапила колона наших бійців. “Сєдой” – такий позивний був у Михайла, вів одну з машин. Того дня він вижив.
– Документи є? – При собі немає! – Ти як розвідник!? – Там швидко требу було, то мені завантажили продукти відвезти.
А два дні потому бойовики жорстоко вбили “Сєдого”. Про смерть Михайла рідні дізналися тільки за кілька місяців з розповідей очевидців. Відтоді сестра Людмила не може домогтися навіть мінімальної компенсації для тітки.
– Та рік як я мучусь, цілий рік. Оце клюю, клюю, клюю. Може, він на той бік перейшов, він безвісти зниклий, – каже Людмила Архипова.
Про те, що Михайло не пропав безвісти, а загинув, свідчили троє людей. Вони потрапили в полон разом із ним, але вижили. З одним – прапорщиком танкової бригади – ми зв’язалися телефоном.
– Повісили його на турнік, били його довго, хвилин тридцять. А потім тіло вже мертве зняли і кинули в кімнату, де я перебував, – згадує колишній військовополонений Андрій Демиденко.
Попри відео та свідчення очевидців, доводити загибель Михайла сестрі довелося через суд. Зібрати необхідні документи допомогли громадські активісти. Роман – один із них. Нарікає: пробити бюрократичну стіну було дуже важко.
– Не стільки в правовому полі важке, скільки важко пробити ту систему, яка в нас склалася роками от тих коридорних ходінь, – нарікає громадський активіст Роман Яцінич.
Кілька тижнів тому Михайла Слісенка суд все-таки визнав загиблим. Належну компенсацію знову доведеться вибивати. Марія Романівна сподівається, що хоч тепер тіло сина почнуть шукати, і повернуть додому.
Будьте чемні