Народний депутат України від партії БПП. Юрист-міжнародник, економіст. Член комітету ВРУ з питань правової політики та правосуддя. Входить до складу постійної делегації у парламентській асамблеї Ради Європи. В минулому – заступник голови Київської міської державної адміністрації. Разом з дружиною виховують сина і шестимісячну доньку. ВЛАДИСЛАВ ГОЛУБ.
Інтерв’ю з народним депутатом провели журналісти каналу “112“.
Влащенко: Сьогодні у нас в гостях народний депутат із сегмента нових облич української політики, член БПП Владислав Голуб. Доброго дня. Ви прийшли в українську політику, побувши якийсь час помічником народного депутата. Але ви ще є зятем Сергія Соболєва. Такі сімейні історії додають авторитету українській політиці?
Голуб: Дійсно, я є зятем Сергія Соболєва, але питання непотизму – це дійсно достатньо дискусійне питання в нашій країні. Звичайно, я є противником таких речей, якщо це призводить до корупційних складових. Але якщо людина самостійно якимось чином намагається прокласти собі шлях, байдуже, хто в нього родичі, якщо він свідомо обирає свій шлях і при цьому не використовує ті чи інші можливості якогось свого родича. Це моє відношення до цієї проблеми. Я достатньо довго був помічником-консультантом народних депутатів, різних, найбільше я працював з Ігорем Гринівим, працював в міжнародних юридичних компаніях, українських юридичних компаніях, займався інвестиційним консультуванням. Тобто я реалізовувався як особистість окремо. І при всій моїй повазі і любові до Сергія Соболєва, я намагався будувати власну кар’єру. За освітою я юрист-міжнародник, а за додатковою спеціальністю я перекладач з англійської та французької мов. Більш того, маю економічну освіту, а також закордонну освіту – я отримав магістра банківського права в університеті Лондона. Після того як я отримав освіту, українську і закордонну, я себе реалізовував. Самостійно, в приватному секторі. Якщо говорити про мій особистий випадок мого приходу в політику, то я виграв у мажоритарному окрузі. Я поїхав в Черкаську область, де мешкає більшість моєї сім’ї зі сторони батька. Жодного разу я не намагався отримувати якоїсь підтримки, окрім моральної, від того ж Сергія Соболєва. Я є представником БПП. Він є представником “Батьківщини”. На моєму окрузі був представник партії “Батьківщина” і вів активну кампанію.
– Ви були заступником у Бондаренка, коли він був мером Києва. Хтось же вас призначив цим заступником?
– Володимир Дмитрович Бондаренко. Я був помічником у Бондаренка, коли Гринів не був обраний до парламенту. Я йому казав про своє бачення залучень інвестицій до Києва. І після того як він був призначений головою КМДА, він мені запропонував піти до нього радником. Я певний час пропрацював у нього радником, і коли він побачив моє бажання змінити щось вКиєві, він мене призначив заступником.
– Що вам вдалося змінити у Києві за час вашої роботи?
– Заступником я був всього п’ять місяців. Але я заклав перші підвалини для введення “єдиного вікна”. За такий короткий час важко щось змінити.
– Яку мету ставила перед собою ваша міжфракційна група, яку б не ставив перед собою БПП, що треба було створювати і входити в цю групу?
– Міжфракційне об’єднання “Єврооптимісти” представлене депутатами всіх фракцій коаліції. Немає у нас тільки представника Радикальної партії. Це, передусім, молоді депутати, які обрані вперше. Ми хотіли відпрацьовувати на базі цього об’єднання спільну позицію і доносити її до наших фракцій. Наприклад, закон “Про зниження кворуму акціонерних товариств” насправді відпрацьовувався на базі платформи “Єврооптимісти”. Ми його писали, потім передавали в Кабмін, і Кабмін його вже вносив.
– Чому не можна було, будучи просто членом БПП, бути ініціатором цього закону? Для чого створювати міжфракційну групу? Які значимі цілі ви перед собою ставили?
– Ми хотіли на цій базі зробити дискусійну платформу. Таким чином, це певна інституалізація наших відносин.
– Як ви вважаєте, конституційні зміни, в результаті яких фактично змінюється устрій, політичний – у нас стає президентсько-парламентський державний устрій…
– Чому?
– Там є ряд положень, які значно зміцнюють президентську вертикаль.
– Я повністю не погоджуюся з позицією, що це є не децентралізація, а централізація влади. Наприклад, говорять про префектів, які будуть призначатисяза поданням Кабміна. У префекта є контролюючі та координуючі повноваження. Він не буде нести ніякої виконавчої функції. Але префект може зупиняти акти місцевого самоврядування і подавати відповідне подання президенту. Далі президент направляє таке рішення на конституційність цього акту. Префект може зупинити тільки ті рішення місцевого самоврядування, які суперечать Конституції та законам України. Подивіться, скільки кроків проходить, про яку централізацію може йти мова!
– У префектів і у центральної влади з’являється потужний блокуючий пакет. Тому що таким чином можна зупинити будь-яку місцеву ініціативу. У нас сепаратистські рішення приймали дві-три області, чому постраждати повинні всі?
– Під час правління Януковича органи місцевого самоврядування приймали рішення, що Україна не повинна йти в НАТО. Це ж не стосується повноважень органів місцевого самоврядування.
– Ми повинні створити в країні абсолютно правову систему, де все буде за правилами. Навіщо ми зараз вносимо в тіло Конституції питання про особливості місцевого самоврядування?
– Наразі у нас вже є чинний закон, який регулює цей момент.
– Це ж закони від 16 вересня, які були проголосовані попереднім парламентом. Була відключена система “Рада”, і не було голосування бюлетенями. Все, що вимагають від нас мінські угоди – це небезпечно і дуже прецедентно. Вас нічого в цьому не бентежить?
– Є єдиний порядок, який повинен регулювати порядок обрання місцевого самоврядування – закон України про місцеві вибори. Про жодні інші закони не повинна йти мова.
– А як ви ставитеся до того, що голови ОДА Донецька і Луганська говорять про те, що навіть на деяких неокупованих територіях проводити вибори не треба?
– Наразі говориться про 30-кілометрову зону, де фактично вона безлюдна. Це населені пункти, де не будуть проводитися вибори. Ми проголосували постанову ВР “Про призначення місцевих виборів”, де, зокрема, зазначили, що відповідні військово-цивільні адміністрації Донецької і Луганської областей мають визначити населені пункти, де не повинні, в силу різних обставин, проводитися вибори, і це подання іде до ЦВК. ЦВК направляє своє рішення до ВР, і тоді ВР приймає рішення, проводити чи не проводити там місцеві вибори.
– Що таке “Перехідні положення Конституції”?
– Це 16 розділ Конституції, де зазначено, що будь-які перехідні або прикінцеві положення мають на меті три функції: розкриття “основного положення”, відповідно до тіла або закону, або воно обмежене в часі, або має одноразову дію. Якщо проаналізувати всі перехідні положення Конституції України – вони мають в той чи інший спосіб ту чи іншу функцію.
– А як вони хронологічно обмежені?
– Вони мають або одноразову дію, або обмежену.
– Ви самі буваєте в АТО?
– В міру потреб буваю.
– Ваші особисті враження від того, що там відбувається?
– Це страшна картина.
– Війна триває, тому що це бізнес, чи вона триває з якихось об’єктивних причин?
– Військові дії продовжуються тому, що це вигідно Путіну. Це єдина особа, яка в цьому зацікавлена.
– Через два місяці після початку роботи парламенту ви пропустили дві третини засідань. Чому?
– Я не пропускаю засідання, окрім тих випадків, коли я є в офіційному відрядженні, бо я є членом офіційної делегації Парламентської асамблеї Ради Європи.
– Ваше питання до мене?
– Чи вважаєте ви, що у депутатів 8-го скликання є критична маса людей, які дійсно хочуть змінити цю країну?
– Є патріоти, а є кар’єристи, є люди обдаровані, а є необдаровані. Але критичної маси немає. Є дуже гарні люди, але вони, на жаль, не готові. Це люди, в основному, які прийшли з армії. Це не їхня робота. Тому, звичайно, парламент 8-го скликання залишає бажати кращого. Дуже дякую, Владиславе.
Будьте чемні