Автор статті

Вчасно Служба новин

редактор стрічки новин

Один Коментар

  1. Чим би дитя не тішилось…

    Зацікавила реакція Стригуна на статтю в «Рідній землі» «Район Тальнівський, за що тебе наказано». По-перше, в статті чітко вказано, що все – що там написане не є погрозою. Цитую: «Це не погроза, боронь Боже!». Натомість, в пресі Стригуном ця напівжартівлива стаття, яка опублікована до того ж під заголовком «Судження», роздута до розмірів заледве не замовного вбивства, погроз «голівонькою об асфальт», хоча в статті досить чітко читається зовсім інше попередження – що будь-яка подія, пов’язана із цим «журналістом», не повинна одразу пов’язуватись із комбінатом хлібопродуктів чи Коротковим. Натомість це було Стригуном перекручено, як і багато інших фактів на свою користь. Навіть подана заява в міліцію та прокуратуру. Хоробрість «журналіста» обірвалась і опинилась десь в районі того місця, де штани розходяться на дві холоші.
    На сайті «Знай» за адресою http://znaj.org.ua/news/regions/3108/gazeta-kolishnogo-regionala-pogrozhuye-zhurnalistu-golivonkoyu-ob-asfalt.html розміщена стаття «Газета колишнього регіонала погрожує журналісту голівонькою об асфальт». Там написано «за словами самого Стригуна офіс газети (Рідна Земля) розташований на території хлібокомбінату, а директор підприємства Олександр Коротков безпосередньо фінансує друк видання». Адреса редакції газети чітко прописана в реєстраційному свідоцтві – м.Тальне, вул.Соборна. Адреса ж підприємства – м.Тальне, вул.Вокзальна. Стосовно фінансування видання, звідки Стригуну знати, хто її фінансує? Він що, робив якісь запити? Газета фінансується за кошти підписки та кошти засновника. Більш того «журналіст» який це писав такий же самий не далекий як і сам Стригун, збирає плітки по телефону і потім їх викладає у мережу. Робимо висновок що це можливий стригунівський товариш по брудному піару.
    Взагалі, питання стосовно журналістської етики слід ставити Стригуну. Адже постійні неправдиві публікації його щодо того, що Коротков – ставленик Тулуба і Януковича, не несуть в собі істини. Коротков очолив комбінат (а це відомо чи не всім в районі) ще у 2005 році,саме в часи «помаранчевої команди», коли згадані особи не обіймали високих постів і не могли впливати ніяким чином на той же ДАК «Хліб України» та його кадрову політику. І саме головне недожурналіст Стригун чомусь упускає такий важливий факт ,а саме у своїх побрихеньках завжди прив’язує до родини колишнього Президента України В.Януковича директора КХП О.Короткова і чомусь ніколи не згадує про те ,що не О.Короткову давав В.Янукович медалі , а дав її В.Мовчану з Кривих Колін який 35 років проробив у силових структурах Російської Федерації і напевно має ще досі там великі активи які приносять йому дохід та годують таких як Стригун та їм подібним. До речі цієї ж медалькою свого часу нагородили і Аксенова з Криму думаємо без коментарів. Ось тобі і зв’язок з родиною хто ж там таки зв’язаний?
    Інша неправдива інформація, на яку інтернет-видання «Дзвін» мусило написати спростування – спочатку довела до відому читачів, що Коротков відбирає землю у селян в Легедзиному: «Однак задумане реалізувати не вдалося. Виявилося, що свої плани на земельку мав такий собі місцевий олігарх пан Коротков, з яким пов’язують відомий на Черкащині Тальнівський КХП. Він хутко оформив договори оренди, через власні канали у Держкомземі»(http://dzvin.org/u-lehedzynomu-zemlyu-pryznachenu-dlya-vojiniv-ato-zaharbav-fermer-iz-donetska/). Після втручання сільського голови, спростування виглядало наступним чином – «Наразі сільський голова із Легедзиного Короткова не звинувачує» (http://dzvin.org/silskyj-holova-lehedzynoho-korotkova-narazi-ne-zvynuvachuje/). Тобто, в подальшому може й звинуватити? Та це лише одна сторона медалі. Спростування написав лише «Дзвін». Інші ж Інтернет-видання та ЗМІ, які швиденько передерли Стригунівські побрехеньки, такого спростування не писали.
    Лише по цих двох прикладах чітко видно, що Стригун працює на чиєсь замовлення. Тому і дана заява – не що інше, як чиєсь замовлення. Звісно, моделювання ситуації цей «журналіст» і розцінив, як погрозу. Та скажемо одне – суб’єктивні судження автора статті стосовно публічної особи, яким є «журналіст» Стригун, залишаються судженнями. А те, що Стригун вважає загрозою своєму життю – також суб’єктивна думка самого Стригуна. Задаємось питанням чому Стригун, Воронцова та Даценко коли їздили на суди проти газети «Рідна земля» в підтримку олігарха Мовчана не писали нічого коли останній прямо у залі суду погрожував ? Так вони не чули нічого вони , вони скакали один перед одним аби у олігарха видурити ще не одну гривню. До речі нагадаємо всі вищі суди газета «Рідна Земля» виграла бо пише правду , а не замовні статті.
    Стосовно відповідальності журналістів за свою діяльність, то Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», зокрема, стаття 3 регламентує, що саме не може поширюватись через пресу: заклики до захоплення влади, пропаганда війни, насильства та жорстокості, розпалювання расової, міжнаціональної та релігійної ворожнечі, розповсюдження порнографії тощо. Жодна із перерахованих означеною статтею заборон у замітці «Рідної Землі» не порушена. Водночас, зауваження Стригуна у вже згаданій статті «Дзвону» «У Легедзиному землю, призначену для воїнів АТО, загарбав «фермер» із Донецька» можна також розцінювати, як заклик до ворожнечі: «Відтак солдатам доведеться трохи зачекати, поки свої апетити не зменшить небідний «фермер» із Донецька. Цікаво, чи погодяться із «таким розкладом» воїни АТО, що повертатимуться на рідну Тальнівщину?». Ми ж задаємося питанням, а чи погодяться вони із розкладом в тому ж Колодистому, про яке так красномовно «мовчить» Стригун і компанія. Чи принциповість цієї особи носить чисто вибірковий характер?
    Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про інформацію» предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов’язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо. Писанина «журналіста» Стригуна є не що інше, як саме введення громадськості в оману і є порушенням означеної норми Закону. Мабуть, саме тому дописувачі газети «Рідна Земля» і вважають за необхідне висвітлювати діяльність цього «журналіста».
    Взагалі, Стригун – «чорний» кандидат в депутати до рад усіх рівнів, який спить і бачить себе в одному із депутатських крісел якщо не республіканського, то, принаймні, обласного рівня. І не тільки в депутати. Пам’ятається, балотувався і в міські голови. Та «пролетів». І це про себе такої думки Стригун. Скажіть, чи повинна людина сумніватись? А ось ця людина ще досі не сумнівається – вона буде депутатом. Цілком чітко проглядається, хто куди піде на цих виборах до обласної ради. Цілком ймовірно, що Стригун обере для себе північний округ сіл, як то Кобринове, Кобринова Гребля, Лісове, Онопріївка, а Даценка можуть спрямувати на південну частину району – Криві Коліна, Павлівка-І, Корсунка, Лоташове – підконтрольні меценату. Тим паче, що неодноразово бачили Даценка в свиті Мовчана, ба – навіть у одній із кав’ярень Черкас їх бачили «нерозлийводами», що тихцем воркували за одним столиком.
    Вторить Стригуну Воронцова. Та сама, яка так «дефілює» сьогодні у «Дзвоні» з патріотичними гаслами. Іноді, коли Стригуна не вистачає, підключають Воронцову. І вона – тут, як тут. І в бані побуває – «інтерв’ю» візьме а чи «дров» підкине. Далі – матеріал в газету. Тут Воронцова виступає проти міліції (яка ніби то щось «не побачила»), там – проти будівництва підприємств (особливо не вдаючись в деталі – скільки робочих місць там буде створено і чи буде створено взагалі, що дасть для економіки регіону це будівництво), в іншій статті вже співає дифірамби Стригуну, ще далі – своєму роботодавцю Даценку. Але перегорнімо сторінки історії трішки раніше…
    …Часи правління областю Тулуба, опісля чергових гучних заходів влаштовано прийом до Дня Журналіста , на який запрошено усіх присутніх на заходах журналістів. Першими запросили «міських» журналістів, до числа яких увійшла і Воронцова. «Сільські» (із простих «районок») мали йти за другим заходом. Та коли дійшла їх черга, застали лише пусті столи. Частина щедрих тулубівських «дарів» щезла у торбинці та і не гидувала пані Воронцової, бо як кажуть «на халяву» у тому числі присіла й пляшечка «халявного» винця. Ось така «патріотка» та «поборниця тулубівського режиму».
    То що ж керує Стригуном та Воронцовою у написанні «розслідувань»? В одному випадку – постійний саботаж роботи Тальнівського КХП, в іншому – Миронівської птахофабрики. За одним закріплене Тальне, за іншою – Канів. Таким чином, напрошується висновок – у газети «Дзвін» окрім загальнообласного рівня (при чому, мова йде про самі Черкаси, облдержадміністрацію – негатив, про облраду – лише позитив), є два стратегічні напрямки – Тальнівський і Канівський. Тут теж прослідковуються чіткі паралелі – у Каневі Даценко пробується в депутати до Верховної Ради України, у Тальному – банально заробляє кошти за замовлення, які йдуть із Кривих Колін, від відомого отого самого «мецената», російського олігарха Мовчана. Отже все дуже просто. А ви кажете, журналісти, принциповість, розслідування. Яка може бути принциповість в журналіста, який мовчить про те, скільки ж Мовчана «Урочище Журавське» поставило техніки і якої в зону АТО. І чи не були це автомобілі, трактори, причіпи? І чи не було це часом важке озброєння виробництва військового концерну «Алмаз-Антей» зброя якого нищить українських хлопців на сході , одним із багатьох акціонерів якого, подейкують, може бути одна із компаній В.Мовчана , коли зробити припущення то все може бути у цьому житті.
    Дуже прикро, що місцеві (районні) газети йдуть «на поводу» у «Дзвону». Не встигнуть стригуни з воронцовими наварнягати чергову нісенітницю, як то про озброєний загін на терторії Тальнівського КХП, як їх тут же цитують «пророщені» на Тальнівщині «колоски». Та люди кажуть більше що колоски ті вже добре пригрілися на коштах мецената та потихеньку підспівують йому. Не беручи на себе клопіт навіть перевірити правдивість наведеної там інформації. А Гордєєв на пару зі вже описаним нами Стригуном – «дві руки одного тіла», та тільки виросли не звідти, звідки слід. І «меценатські» козачки підписують обидві даценківські газетки – і «Дзвін», і «Нова молодь Черкащини» в останній підписний день – прибігають на пошту «емісари» Мовчана, і гепають працівницям пошти заповнені абонементи, іноді перестаравшись і попідписувавши їх навіть на вже давно неіснуючі підприємства. То, може, ці кошти краще було б спрямувати на АТО? Та не краще. Та ні у восени вибори ! Необхідно ж, щоби перед черговими виборами було чим провести чергове «зомбування» електорату, «замакітрити» їм голови, щоб проголосували «за кого треба». А дві газетки та ще Інтернет-видання – саме те, що треба. Як кажуть в народі, до біса гарний л…йнометальник.
    Та, як кажуть в народі, яблуко від яблуньки не далеко падає. Леонід Даценко… Ідейний натхненник стригунів і воронцових, власник Інтернет-видання та газети з аналогічною гучною назвою «Дзвін». Ось що пише про нього військовий журналіст Микола Олевський на сайті «КореспонденТ» (http://blogs.korrespondent.net/blog/politics/3475844/):
    «Коротенький екскурс в історію. За своє політичне життя Леонід Даценко був членом «Руху», потім змінив його на Українську народну партію, далі «Фронт Змін», потім «Батьківщина». На даний час нібито позапартійний. Це чомусь не дивує. У мережі YouTube є відео під назвою «3000 долларов за компромат на Яценюка», у якому колишній народний обранець, а на той час кандидат в депутати по виборчому округу № 197, Леонід Даценко бере гроші за підготовку компромату на Арсенія Яценюка. Потім було ще відео, на якому він надає власні негативні характеристики однопартійцям і колегам по опозиції -Тимошенко, Яценюку, Турчинову та іншим. Одкровення вражають. Але у кожного своя правда і совість.
    У чому Леонід Миколайович був завжди постійний, так це те, що незважаючи на кардинальні розбіжності у поглядах та засадах політичних сил, він завжди тримався опозиційних сил. І це також зрозуміло. Завжди є привід для піару, що влада застосовує репресії до «ідейного націоналіста», який її критикує. А як без цього отримати прихильність населення? Хто як не народний обранець Даценко знай, що українці завжди співчувають ображеним.
    На перевиборах по п’яти так званих проблемних мажоритарних округах, у тому числі 197-му з центром у Каневі, з усіх опозиційних кандидатів перемогу здобув лише Леонід Даценко. Тоді влада за Януковича фактично дала йому перемогти, не виставивши сильного конкурента та не застосовуючи адмінресурс. Причина цього також зрозуміла. Про Даценка – депутата домовлявся парламентська «тітушка», колишній представник «Батьківщини» олігарх Олександр Табалов. Він щедро роздавав кошти на поїздки по округу, подарунки населенню та оплату людей, яких Леонід Даценко виводив для блокування окружної комісії. Підконтрольний «депутатський багнет» дорого коштує. Крім того, в цей же час доньку Леоніда Миколайовича чомусь запросили працювати у київську структуру, яка належить бізнесовому і політичному партнеру Табалова – Віталію Хомутиннику.
    Але реалії життя інколи перекреслюють плани. Недовго побув новоспечений депутат у Верховній Раді і інвестовані кошти відпрацювати не встиг.
    На останніх парламентських виборах Леонід Даценко спробував йти самовисуванцем – не вийшло. Мабуть, цього разу не вистачило спонсорських коштів, а свої «кровні» витрачати бажання немає. Та й на доходи від «Дзвону» не сильно розженешся. Мимоволі замислися, може все таки пора братися за розміщення компромату та й свій журналіст під боком є.
    У дійсності все просто. За Даценком стоять звичайні людські амбіції і бажання відкусити кусочок від владного пирога. Ну дуже вже людина хоче бути обраним народним депутатом чи хоча б контролювати якусь партійну структуру. Давайте почекаємо і побачимо який стяг цього разу вибере Леонід Даценко (у тому, що він чекає наступних виборів, годі й сумніватися) для того, щоб вкотре спробувати продати «безгрішну» душу. Час покаже…»
    Від себе лише додамо, що все далеко не так просто, як здається пану Олевському. Над Даценком вже давненько майорить прапор російського олігарха із Кривих Колін. І діє Даценко в «інтересах справи» російського капіталу. Ми вже згадували про пташники у Каневі, які не сходять зі шпальт «Дзвону» та про Тальнівський КХП. Розвал цих двох підприємств, одне з яких збудоване не так давно, а інше не так давно почало успішно працювати, значно послабить економіку не лише тих районів, де вони розташовані, але й області. І все це під «ура-патріотичними» гаслами на кшталт «збережемо село», «виженемо варягів», «піднімемо Україну одними віршами». Десь так, приблизно…
    На останок хочеться зауважити – чим би дитя не тішилось, лиш би не плакало. Так і тут – бавтеся, Даценко, Стригун, Вороноцова у журналістів, Любите ви Україну, любіть. Пишете вірші, пишіть. Та не грайтеся у великих політиків та економістів. Не для вас це. Такі наші суб’єктивні судження.

Будьте чемні

Залиште відгук

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.