Варто скасувати безкоштовну медицину. Адже лише тоді пацінт зможе отримувати якісні послуги.
Такі висновки зробила черкаська активістка, психолог, психотерапевт Анна Харченко, відвідавши лікарню. Про власні враження та спостережнення вона розповіла на сторінці Facebook.
Отримавши опіки, пані Анна поїхала на перев’язку в міську лікарню №1.
“Зовнішній вигляд відділення заслуговує окремої розповіді в жанрі жахи: обдерті стіни, засмучені перемотані бинтами малюки…
Прочекавши аудієнції лікаря з добрих півгодини, мене нарешті завезли у перев’язувальний. Ногу розмотали і ще хвилин 30 не поспішали робити призначення: для початку потрібно було дочекатися завідувача, який видав вказівку лікарям: хто яким пацієнтом займеться (в перев’язочній одночасно знаходилося ще 2 людини крім мене). Відразу скажу, що у медсестер у відділенні абсолютно пекельна навантаження і рук, очевидно, не вистачає. З їх діалогу я дізналася, що до 11 ранку медсестра вже зробила 32 (!) перев’язки. Такий конвеєр, звичайно, не припускає сентиментів.
Нарешті, прийшов лікар і замість призначення почав активно умовляти на госпіталізацію”, – пише Харченко.
Як з’ясувалося, платна палата зі зручностями коштує 50 грн за добу.
“Лікар йде (знову не зробивши призначення) і через якийсь час приходить завідувач. Мимохідь кидає в мій бік: “Рана досить велика. Лягайте у відділення”.
Після годинного спілкування в перев’язочній і тиску 3-х лікарів на клавішу «вам буде важко до нас їздити» як основний аргумент, стрес у мене був приблизно такий же, як в день, коли стався опік і я була одна.
Дивлячись на мій заплаканий вид один з лікарів поблажливо залишив свій номер телефону і сказав, що зробленої перев’язки вистачить до післязавтра (До після завтра! І при цьому без госпіталізації ніби як було не обійтися) і сказав, що може робити перев’язки мені на дому. Набравши його на наступний день виявилося, що «я не дуже люблю їздити додому і взагалі у мене багато поточних завдань».
У відповідь я поцікавилася, скільки буде коштувати перев’язка, щоб це було не таким чи не улюбленим заняттям. Виявилося, що тариф перев’язки на дому 200грн. За 5 хвилин роботи.
На тому ми і попрощалися і я зробила те, що збиралася зробити до всієї цієї історії – пішла до перев’язочній медсестрі в поліклініку за місцем прописки: час приділили, призначення поміняли (від попередніх препаратів, які ніби як було нічим не замінити, крім опіку на нозі з’явилося роздратування, яке встигло взятися кіркою).
Так от, при правильному догляді роздратування пішло за 1 (!) добу (хоча в опіковому це було доплнітельной аргументом для госпіталізації), а після 4-го відвідування зажило вже достатньо, щоб перев’язуватися через день.
Я розумію, що зайві, «ліві» пацієнти не потрібні ні одному відділенню -адже гроші виділяються на ліжко-місця, які повинні бути зайняті (і, мабуть, пустують, раз так тиснули), а персонал зайнятий під зав’язку. Я людина розуміє багато чого і мені шкода персонал в опіковому, якого не вистачає на всіх пацієнтів, але себе мені в цій ситуації шкода ще більше. Хто винен? При нинішній системі, мабуть, ніхто. І це злить найсильніше. Або лягаєш в лікарню і сумлінно хворієш, або лікуйся і консультуйся де знайдеш. Добре, якщо пощастить з лікарями поліклініки, як у моєму випадку.
Пора зав’язувати з ліжко-місцями і безкоштовною медициною. Тільки тоді пацієнт, як споживач медичних послуг, буде отримувати ці послуги на гідному рівні. Але навіть при нинішній ситуації людяність і клятву Гіппократа ніхто не відміняв”.
Будьте чемні