Ось як ви розряджаєтесь після робочого тижня? Як ви знімаєте стрес? Тільки не треба жартиків про те, що якщо «не вмієте знімати стрес – не надягайте його». Стрес потроху «надягається», але слід знайти свій спосіб знімати його. Комусь, може, і книжку почитати і фільм який глянути досить буде, а ось мені треба рух. Побігати, а бажано ще й постріляти. Футбол чогось не люблю. Стріляти ж хочеться не по-справжньому – полювання взагалі не розумію, і вважаю це тупою жорстокістю і вбивством ні у чому не винних тварин без будь-якої на те нагальної потреби. А ось із малим у «війну» погратися – ось саме воно. Йому вже сім, то ж за ним вже ледь угонишся. Але ж весело! Ну так, кажіть, що усі чоловіки діти – правильно, ми і є діти. І ось найкраще знімається стрес, коли випускаєш свою внутрішню дитину і даєш їй погратися.
А яке ми чудове місце для цього відкрили! Якось наша ІТ-компанія замовила пейнтбол на корпоратив від клубу BNB Paintball. О, це для мене стало відкриттям! Я якось цим досі не цікавився, а тут ось, бац – пейнтбол у Львові є. Та ще й на три площадки! Ми тоді вибрали площадку із надувними фігурами, там їх 45. Кажуть, там навіть професійні турніри проводять. Бігали, мабуть, години дві із маркерами наперевіс. Забули про все, не відчували втоми, а потім наче з іншої реальності виринули. Звісно, м’язи з незвички потім дали про себе знати, але ж стільки адреналіну! І ось відтоді я просто «захворів» на пейнтбол, підчитав трохи про нього на сайті. Вже й малого привчаю. Ще трохи – відчуваю, і наша мама здасться і теж вдягне форму, маску і візьме у руки маркер. Це вона тільки зараз розповідає, що дівчата не стріляють, і їй більше смакує кава у BNB Paintball. Дівчата там у нас стріляють ще й як! Хлопці за ними угнатися не можуть! Ось нашого проджект менеджера – хоч зараз у бій посилай, вона цілий батальйон за собою поведе!
А який тут майданчик для малих – от я їм аж позаздрив: залізні бочки, машини, шини – ну чисто тобі CounterStrike. І ще ж – спеціальне дитяче спорядження! І уважні та доброзичливі інструктори, які вміють і організувати і слідкувати за грою на майданчику.
А ми з колегами після того корпоративу самі вже команду організували – поки що зустрічаємося раз чи два на місяць, як вийде. Спробували і третю площадку – із дерев’яними будиночками. Там, кажуть, навіть спецназ тренується. Чесно – от хочеться глянути. Звісно, суворі дядьки в уніформі навряд чи верещатимуть від радості, як діти, бо вони у своїй стихії – військовій. Але ж красиво, мабуть, бігають…
Остап Величко
Будьте чемні