Народний депутат Сергій Рудик (в/о №198) виграв суд за позовом проти Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка. 11 лютого Вищий адміністративний суд залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій. Історія судових позовів полягає у тому, що під час виборчої кампанії минулого року Сергій Рудик, тоді – голова Держземагенства України, подав своєму безпосередньому керівникові, голові уряду, заяву про відпустку на 25 днів на час проведення виборчої кампанії. Яценюк не задовольнив прохання Рудика про відпустку, проте той подав до суду через неправомірне рішення. І виграв його. Рішення суду 11 лютого поставило останню крапку у цій історії з відпусткою – коли Рудик вже 15 місяців як народний депутат.
Сам нардеп обурюється тим, що юристи Кабміну займаються не важливими державними справами, а судяться через дурниці. Про це Рудик написав на своїй сторінці у Фейсбуці, а також записав звернення для свого Youtube-каналу.
“Чи повинен державний службовець, а тим більше міністр, чи Глава Уряду, балотуючись до Парламенту, аби не здійснювати опосередкований адміністративний тиск на виборців, йти у неоплачувану відпустку на час своєї участі у виборчому процесі? – йдеться у дописі нардепа. – Будь який західний політик, відповідаючи на це, по суті, риторичне питання, відповів би однозначно “Так!”
Вітчизняне законодавство, яке регулює питання проходження державної служби, теж містить пряму відповідь на це запитання! Відповідно до статті 10 (Політична неупередженість) ЗУ “Про державну службу” , прийнятого ВРУ з боями у минулому році (як, власне, і попередня версія аналогічного закону), державний службовець не має права демонструвати свої політичні погляди та вчиняти інші дії або бездіяльність, що у будь-який спосіб можуть засвідчити його особливе ставлення до політичних партій і негативно вплинути на імідж державного органу та довіру до влади…
Однак, у разі реєстрації державного службовця кандидатом у депутати Центральною виборчою комісією, виборчими комісіями, сформованими (утвореними) в установленому порядку, він зобов’язаний в одноденний строк письмово повідомити про це керівника державної служби і державному службовцю за його заявою надається відпустка без збереження заробітної плати на час участі у виборчому процесі.
Восени 2014 року, я, як голова Державного агентства земельних ресурсів України, після реєстрації мене ЦВК кандидатом в народні депутати України, подав відповідну заяву на ім’я Прем’єр-міністра Украіни, і… отримав відмову (?!).
Мало того, що Арсеній Петрович, як і багато членів його Уряду, сам не пішов у передвиборчу відпустку, застосовуючи, таким чином, самий що не є адмінресурс, він вирішив, що так мають вчинити й інші керівники центральних органів виконавчої влади.
Я вважав по-іншому, тому подав на нього до суду, і… виграв: 22 жовтня 2014 року в Окружному адміністративному суді м. Києва, а 12 грудня 2014 року в Київському апеляційному адміністративному суді. Здавалося все, рішення ухвалено, Прем’єр усвідомив свою неправоту, сам більше так чинити не буде, і не буде примушувати до цього інших посадовців (про вибачення, знаючи пихатість АП, я взагалі не говорю)! Аж ні, геніальні юристи Секретаріату КМУ, вирішили подати касацію, яку сьогодні, 11 лютого 2016 року (через 15 місяців, як я став народним депутатом України) розглянув Вищий адміністративний суд України і … поставив жирну крапку: рішення попередніх судів остаточне і оскарженню не підлягає!
Здавалося б, ось він привід для святкувань, тим більше, що після сьогоднішнього рішення, загальний рахунок моїх судових справ з Яценюком, 6:0, на мою користь, якби не одне “але”. Схоже, що “наш” Прем’єр-міністр за 2 роки так і не усвідомив, що європейськість – це не лише знання англійської мови і правил етикету під час вживання їжі, а неухильне дотримання норм Закону в ході виконання своїх посадових обов’язків, компетентність (а 6 програних судів свідчить про протилежне) і патріотизм. Я вже не кажу про те, що в країні є достатньо серйозних проблем, якими б мала перейматися посадова особа №1 у виконавчій владі, замість змушування своїх підлеглих подавати дебільні касації…”
Будьте чемні