Facebook

Twitter

Уродженка села Шабастівка, що на Монастирищині, 20-річна Таїсія Гедзун визнана найсильнішою дівчиною планети у ваговій категорії до 75 кг, пише монастирищенський сайт “Алекс”.

У жовтні Таїсія брала участь в Першому чемпіонаті світу з богатирського багатоборства, що проходив у Йоркширі (Шотландія), де й здобула перше місце та титул найсильнішої дівчини планети серед потужних конкуренток з різних куточків світу (Шотландії, Австралії, Німеччини, Англії, Швеції, Ірландії тощо).

Журналістка щотижневика “Алекс” Софія Квітка поспілкувалась з Таїсією та її мамою Наталією Михайлівною.

Напередодні Таїсія приїхала додому на вихідні, аби відпочити від виснажливих тренувань та побачитися з батьками, молодшою сестричкою Аліною та ріднею. Потиск руки найсильнішої дівчини світу – цілком жіночий, у ньому зовсім не відчувається богатирська сила. На вигляд Тая абсолютно не відрізняється від тисяч пересічних монастирищанок. Проте в її характері відчувається міцний стрижень, харизма та сила духу.

– Пристрасть до спорту у мене з’явилася ще в школі, – говорить Таїсія Гедзун. – Брала участь у шкільних, районних, обласних спортивних змаганнях зі штовхання ядра і метання диска. Талант у мені розпізнав вчитель фізкультури рідної Шабастівської школи Микола Костянтинович Бондарчук. Перша перемога до мене прийшла в 7 класі. Отримала першість з штовхання ядра на районних змаганнях. Але головну роль у моєму житті та спортивній кар’єрі зіграли мій дядько Володимир Якубенко, який спорту віддав не один рік свого життя, та земляк – Євгеній Мазур – підполковник Збройних Сил України, заслужений майстер спорту з легкої атлетики. Саме ці два чоловіки, зважаючи на мою чудову фізичну форму, і запропонували вступити до Вищого республіканського училища фізкультури і спорту, в якому у свій час навчалися брати Клички, абсолютна чемпіонка світу з багатоборства Ніна Геря та інші. Так, в 14 років я покинула рідну домівку і почала серйозно будувати спортивну кар’єру. По закінченні училища вступила до Національного университету фізичного виховання та спорту. Наразі навчаюсь на 4 курсі вузу. В моєму арсеналі – десятки медалей: золотих, срібних, бронзових; кубків, грамот та дипломів за перемоги у міжнародних, всеукраїнських, столичних чемпіонатах з метання диску, штовхання ядра, перетягування канату тощо.

Таїсія входить до жіночої збірної команди України з перетягування канату і брала участь в Чемпіонаті світу у 2009 році, що проходив у Тайвані. Та й взагалі, завдячуючи успішній спортивній кар’єрі, Таїсія вже побувала у багатьох країнах світу: Італії, Швеції, Китаї, Латвії та інших.

– Як Вам вдалось потрапити на Перший чемпіонат світу з богатирського багатоборства?

– Ініціатором моєї участі в Першому чемпіонаті світу з багатоборства став мій тренер Михайло Дем’янович Гераскевич. До Шотландії мене як тренера супроводжувала моя подруга – абсолютна чемпіонка світу з богатирського багатоборства Ніна Геря.

В 2011 році на Гіннес-шоу, що проходив в Італії, українка Ніна Геря стала найсильнішою жінкою світу та абсолютною чемпіонкою. Ніна встановила п»ять світових рекордів. Виступала у вазі 110 кг.

Саме Ніна підтримувала мене на всіх етапах чемпіонату, піднімала богатирський дух. До речі, Геря не один раз приїжджала до мене в гості у Шабастівку і її добре знають містяни.

Тому я дуже вдячна Ніні за колосальну підтримку на Чемпіонаті. Адже насправді змагання були дуже непростими. Програма Чемпіонату передбачала виконання 5-ти складних вправ: естафета з санчатами (вагою 100 кг), (санчата потрібно було спочатку проштовхнути на відстань 15 м, потім протягнути їх ще 15 м); вправа «Дамбл», яка передбачала піднімання однією рукою гантелі якомога більшої ваги; вправа, якою передбачено пронести мішок, вагою 75 кг за 75 секунд на якомога більшу відстань; вправа «Тяга «Sillver Dollar», де необхідно було підняти найбільшу вагу (Таїсія підняла одночасно понад 226 кг).

До речі, виконуючи вправу «Фермерська естафета» Таїсія встановила світовий рекорд. За умовами змагань, необхідно було при першому підході пронести дві валізи вагою по 70 кг кожна на відстань 15 метрів, а при другому – пронести валізи вагою по 90 кг. Таїсія Гедзун зуміла виконати цю вправу за 24,24 с.

– Що Ви відчували у момент нагородження на Чемпіонаті в Шотландії?

– Невимовну радість, гордість за Україну, свою малу Батьківщину – Монастирищину та Шабастівку. Першими з перемогою мене привітали тренер та мама. І свою перемогу я хочу присвятити тренеру та рідним.

– Чи змінилось Ваше життя після перемоги?

– Абсолютно не змінилося. Після ряду інтерв’ю на телебаченні, в газетах, Інтернет-виданнях, я повернулася до звичного життя, в якому є місце навчанню, виснажливим тренуванням, дозвіллю. Але титул найсильнішої дівчини світу додав впевненості. Я зрозуміла, що спроможна на більше, аніж думала до перемоги. Тепер у мене є мета стати абсолютною чемпіонкою світу.

– У чому ж секрет успіху в спорті?

– Головне – багато працювати, йти до високої мети і не зупинятися на досягнутому. Так, не лукавитиму, але я справді багато тренуюсь. Щодня у спортзалі проводжу по 3-4 години. До Чемпіонату готувалась 4 виснажливих місяці. Взагалі, я люблю виснажувати своє тiло величезними навантаженнями.

– Наталіє Михайлівно, а що Ви відчували у той момент, коли дізнались, що донька стала чемпіонкою світу? 

– Величезну радість, – розповідає Наталія Михайлівна, втираючи сльози. – Ми з чоловіком, Сергієм Олексійовичем, і подумати не могли 6 років тому, віддаючи дитину в училище, що Таїсія досягне таких вершин у спорті – на рівні цілого світу. Дуже хочеться, аби донька і далі продовжувала свою кар’єру у спорті, і привозила додому чергові нагороди. Інколи, дивлячись на її виснажливі тренування, жалію її. І коли приїздить додому, намагаюсь більше давати їй часу на відпочинок.

У родині Гедзунів не лише Тая може похвалитись талантом. Її молодша сестра, 14-річна Аліна, має неабиякі здібності до співів.

– І традиційне питання наприкінці розмови – Ваші плани на майбутнє, Таїсіє?

– По закінченні вузу я продовжу свою спортивну кар’єру, а згодом планую перейти на тренерську роботу. І, як кожна дівчина, мрію про власну родину, дітей. Але для своїх майбутніх дітей обиратиму легші види спорту: бокс, теніс, легку атлетику. Тільки не багатоборство… Це – дуже непростий вид спорту!