Голова Черкаської обласної ради Олександр Вельбівець поділився з журналістами своїм поглядом на актуальну для сьогоднішньої Черкащини проблему розподілу на госпітальні округи. На його думку, їх має бути п’ять. Чому охорона здоров’я не освіта, а також у чому найбільша проблема, дізнавався кореспондент УНН-Центр.
“Я прихильник тієї ідеї, що реформування системи освіти через оптимізацію мережі навчальних закладів на місцях ще можна спланувати, організувати і провести (наприклад, підвезти дітей шкільним автобусом, планомірно, до початку занять, а потім так само планомірно відвезти до місця проживання). А от доставити пацієнта — складніше. Тут не можна спланувати, коли хто захворіє, якої травми людина зазнає. Тому навіть у найменшому селі має бути будь-яка установа надання медичної допомоги, можливо, ті самі ФАПи, але має бути фахівець, який надасть першу невідкладну долікарняну допомогу. Неправильно надана перша допомога може призвести потім до каліцтва, інвалідності або навіть смерті”, — зазначив Олександр Вельбівець принципову різницю між однією та другою реформами.
Найбільшою проблемою у формуванні госпітальних округів він бачить закритість інформації від громадян.
“Чомусь усе відбувалося в закритому режимі. Навіть я як голова облради не мав доступу до інформації. Спочатку йшлося про сім, потім про п’ять, а потім взагалі інформація закрилась. І тільки в останній момент з’ясувалося, що буде три таких округи. Пропозиції про сім та п’ять госпітальних округів МОЗ та Мінрегіонбудом були відхилені. Тільки три. Чотири округи з’явилися тоді, коли згадали про міст в аварійному стані через Дніпро: мовляв, там має бути створений повноцінний другий рівень надання медичної допомоги, оскільки шлях до третинного рівня може бути відрізано у разі виникнення надзвичайної ситуації. Міст як аргумент сприйняли. Але спочатку були Уманський, Смілянський, Черкаський та Золотоніський госпітальні округи. Я, наприклад, родом з Лисянки. Її було віднесено до Сміли, а відстань між цими райцентрами сягає 110 км. А якщо взяти найвіддаленіше село району, то додайте ще 50 км. Тому територіально населені пункти такого величезного округу в нерівних умовах, доставка пацієнтів до лікарень потрібного рівня різна і досить критична. Людина може не доїхати або доїхати надто пізно”, — пояснив він, як розвивалась ситуація.
Аргументи щодо рівня оснащеності лікарень та наявності фахівців Олександр Вельбівець відкинув: насправді рівень оснащеності майже в кожній районній лікарні, на його думку, приблизно однаковий. Те саме можна сказати про фахівців.
Будьте чемні