На Черкащині є унікальний пам’ятник 150 прикордонним псам, які «порвали» полк фашистів в рукопашному бою. Ця єдина за всю історію світових воєн і конфліктів битва людей і собак сталася в самому центрі України багато років тому, інформує “Время“.
У районі Зеленої Брами (правобережжя річки Синюха ) потрапили в оточення і були практично повністю знищені 6-та і 12-та армії Південно-Західного фронту, які відходили від західного кордону. До початку серпня вони налічували 130 тисяч осіб. З Брами до своїх вийшли 11 тисяч солдатів і офіцерів – переважно з тилових частин.
В окремому батальйоні прикордонного загону охорони тилу Південно-Західного фронту, що був створений на базі окремої Коломийської прикордонної комендатури і однойменного прикордонного загону, який із важкими боями відступав від кордону, знаходилися службові собаки. Вони разом із бійцями стійко переносили всі тяготи суворого часу. Командир батальйону, він же заступник начальника штабу Коломийського прикордонзагону майор Лопатін (за іншою інформацією, зведеним загоном командував майор Філіпов), незважаючи на вкрай погані умови утримання, відсутність належного корму та пропозиції командування відпустити собак, цього не зробив. У селі Легедзине батальйон, прикриваючи відхід штабних частин командування Уманської армійського угрупування, 30 липня прийняв свій останній бій.
Сили були надто нерівні: проти 500 прикордонників – полк фашистів. У критичний момент, коли німці пішли в чергову атаку, майор Лопатін дав наказ послати в рукопашний бій із фашистами прикордонників і службових собак. Це був останній резерв.
Видовище було страшне: 150 прикордонних псів – навчених напівголодних вівчарок – обстрілюють із автоматів фашисти. Вівчарки впивалися ворогам у глотки, будучи навіть у передсмертних судомах. Покусаний (у прямому сенсі) і порубаний багнетами противник відступив. Але на підмогу підійшли танки. Німецькі піхотинці з рваними ранами, волаючи від жаху, вистрибували на броню танків і розстрілювали бідних псів. У цьому бою загинули всі 500 прикордонників, жоден із них не здався в полон. А вцілілі собаки, за словами очевидців – жителів села Легедзине, до кінця залишилися відданими своїм провідникам. Вівчарки, які залишилися у живих лягали біля своїх господарів і нікого не підпускали. Деяких із них німці пристрілювали, решта, відмовляючись від їжі, так і померли на полі.
Після того бою, коли німці зібрали своїх загиблих, за спогадами жителів села, було дозволено поховати радянських прикордонників. Усіх, кого знайшли, зібрали в центрі поля і поховали разом з їхніми вірними чотирилапими помічниками. Таємницю поховання сховали на довгі роки.
Лише в 1955 році жителі в Легедзиному змогли зібрати останки майже всіх 500 прикордонників і перенести їх до сільської школи, біля якої і знаходиться братська могила. А на околиці села – там, де і проходив єдиний у світі рукопашний бій прикордонників із собаками проти фашистів, 9 травня 2003 року – на добровільні пожертвування ветеранів Великої Вітчизняної війни, прикордонних військ і кінологів України був встановлений єдиний у світі пам’ятник людині з рушницею і його вірному товаришу – собаці.
На пам’ятнику ниписано: «Зупинись і поклонись. Тут у липні 1941 року піднялися в останню атаку на ворога бійці окремої Коломийської прикордонної комендатури. 500 прикордонників і 150 їхніх службових собак полягли смертю хоробрих у тому бою. Вони залишилися назавжди вірними присязі, рідній землі».
Будьте чемні