В Одесі правозахисник і волонтер Валерій Макєєв презентував свою книгу “100 днів полону або позивний” 911 “. Чоловік був затриманий в серпні 2014 року і звільнений в листопаді. Зараз він продовжує волонтерську діяльність і займається звільненням полонених. Про це пише odessa-life.od.ua.
“Жити треба набагато простіше, аскетичніче, жити з любов’ю, адже нічого з собою, крім відповідей про скоєне не заберемо. Все так просто: просто люби, просто працюй, шануй насамперед батька і матір, близьких і рідних, далеких і невідомих і. .. ворогів своїх “, – розпочав презентацію з цитування своєї книги В. Макєєв. Він зізнався, що упустив криваві подробиці, оскільки на цьому зациклилися всі ЗМІ, а це, за його словами, не головне.
Зокрема, волонтер розповів про проблеми полонених.
– Нас не існує, в законодавстві ніде не прописано таке поняття як «полонений». Дуже багато перебуває в полоні мирних жителів, набагато більше офіційних цифр, при цьому особливо жорстоко поводяться з журналістами, сприймаючи їх як носіїв пропаганди. З військовополоненими теж не просто – українська сторона їх часто записує в дезертирів. Ситуація доходить до смішного – ополченці дзвонять нашим Комбатам і повідомляють, що боєць перебуває в полоні, а не втік. Перебуваючи в полоні військовослужбовці не отримують зарплату, – розповів Макєєв.
При цьому, за його словами, немає обов’язкового правила видавати солдатам жетони, тому визначити загиблих у підвалах дуже складно – там сидять всі – «від божевільних, що воюють за республіку, до наших».
– Люди, які пройшли полон – це «перепрошивка» повна, вони ніколи вже не будуть колишніми і підготувати до цього досвіду людей неможливо. Найяскравіші спогади при цьому не криваві жахи, а людське ставлення до тебе, хто подав води, хто дав закурити, хто проявив себе людиною, – розповів Макєєв.
На питання, що робити в полоні, коли весь час тобі повідомляють, що сьогодні «розстріляють», волонтер порадив придумати собі якесь заняття – займатися фізичними вправами, писати вірші, молитися. При цьому дуже важливо подати людям, що потрапили в підвал, звісточку, що їх шукають – перше, що роблять з полоненими – морально знищують, повідомляючи, що вони нікому не потрібні, що країна їх не шукає і що Україна про них забула.
– На державному рівні майже так і є, – розповідає правозахисник. – Полоненими, в основному, займаються волонтери. Вони привозять їжу, спілкуються з їх рідними. Те, чим займається Україна в цій ситуації називається одним словом – «відмазка». Ми значно більше любимо Україну, ніж вона нас, – з гіркотою заявив автор книги, розповівши, як люди не можуть вивезти трупи родичів, так як на українських блокпостах вимагають пропуск або не можуть провезти звільненого з полону, натикаючись на ту ж проблему.
Будьте чемні