«Скрепс – чистокровний дворняга», «Якщо ти їм посміхнешся і підморгнеш, вони куплять випивку» – ці нечисленні титри у класичному німому фільмі «Собаче життя» сповнені тонкого і багатогранного гумору. Втім, як і кожна із ретельно зрежисованих сцен цієї взірцевої кінокласики.

«Собаче життя» — американська короткометражна кінокомедія режисера Чарльза Чапліна 1918 року.

Прем’єра: 14 квітня 1918 р. (США)

Режисер: Чарлі Чаплін

Тривалість: 37 хвилин

Продюсер: Чарлі Чаплін

Жанри: Німе кіно, Кінокомедія, Короткометражне кіно, Незалежне кіновиробництво, Фантастичний фільм

У ролях: Чарлі Чаплін, Една Первіенс, Сідні Чаплін, Генрі Бергман, Чарльз Райснер

Якщо ви раптом знову мучаєтесь питанням, що б таке подивитись у вільний вечір/з коханим/коханою/щоб переключитись, універсальна порада – зверніться до кінокласики. Можна у її чистому, дистильованому вигляді – до чорнобілого кіно, а конкретніше – до комедій Чарлі Чапліна.

«Собаче життя» – його перший фільм, який одразу ж ламає стандарти зйомок комедій, прийняті на той час у Голівуді. Хоча би тим, що триває більше, аніж півгодини. А також якісно продуманим гумором із філософським підтекстом.

Маленький Бродяга Чарлі бореться за місце у житті – намагається влаштуватися на роботу на біржі праці, але сильніші чоловіки його увесь час відштовхують. Що вже говорити про привабливу вакансію у броварні! Хто ж дасть невдасі пробитися на таке «тепленьке» місце? Десь поруч у місті так само бореться за місце у житті собака Скрепс – чистокровний двортер’єр. Скрепс так само не дають проходу сильніші та удачливіші пси. Одного дня її ледь не загризають насмерть через те, що посміла ухопити ласий шматочок. Але саме у цей момент тваринку рятує Чарлі, якому теж у житті не дуже щастить. Для порятунку Скрепс Чарлі навіть ризикує єдиними штанами, які рвуть на шмаття вуличні собаки.

Порятунок друга Чарлі хоче відзначити у забігайлівці «Зелений ліхтар», де саме у свій перший робочий день виходить на сцену молода і скромна, але талановита співачка Една. У перший же виступ Една змушує усіх відвідувачів забігайлівки ридати. Проте високе мистецтво власнику бару не потрібне. «Якщо ти їм посміхнешся і підморгнеш, вони куплять випивку», – радить він наївній співачці, яка поки що не знає, як взагалі у цьому місці поводитися. Една тут же намагається відпрацювати прийомчик зваблення на Бродязі Чарлі, але той, на жаль, неплатоспроможний, тому з бару його викидають.

Сумний Чарлі повертається на свій закинутий будівельний майданчик спати просто неба разом зі Скрепс. Ось тільки чотирилапій улюблениці чомусь не спиться. Скрепс раптом викопує захований грабіжниками гаманець. Тепер Чарлі при грошах! Він буквально вистрибом повертається до «Зеленого ліхтаря», аби виявити, що Едну звільнили з роботи за відмову задовольнити клієнта.

Тут, щоправда, Чарлі ще доводиться поборотися за гаманець із грабіжниками, які його і закопали. Але – майстерність рук і жодного шахрайства. І Чарлі та Една вже за якийсь час насолоджуються радощами сільського життя у власному будиночку. І няньчать …цуценят Скрепс.

До речі, посмотреть «Собаче життя»/ «Собачья жизнь» в хорошем качестве онлайн бесплатно можна тут – http://www.ivi.ru/watch/86218/description

Цікаві факти: Собака на ймення Скрепс (справжнє ім’я Мат) настільки прив’язалась до Чапліна під час зйомок фільму, що, коли той одразу по завершенні зйомок вирушив у патріотичне турне із продажу національних Облігацій Свободи, які мали зібрати кошти для військових потреб під час Другої Світової війни, тварина за три тижні померла нібито від розбитого серця.

Сідні Чаплін – брат великого коміка, виконує невелику роль власника пересувної кав’ярні, якого Маленький Бродяга і Скрепс дурять, цуплячи сосиски. Це вперше брати Чапліни з’являються разом на екрані.

У фільмі «Собаче життя» Маленький Бродяга Чарлі з’являється без своєї славнозвісної ковіньки, оскільки вільні руки йому були необхідні, аби тримати повідок Скрепс.

Курйози фільму: Під час сцени бійки у вуличному пересувному кафе видно, що одна із опор, які тримають тент, вибита. Вже у наступних кадрах опора магічним чином повертається на місце.

Як на мене, у цей фільм не можна не закохатися. Після першого разу хочеться переглядати його ще і ще. Бо, як мало, як виявляється, важить для кінематографа звук. Основне Чапліну вдається висловити жестами. А у його руки, особливо у сцені хитрого повернення гаманця, коли його руками «розмовляє» ним же «відключений» грабіжник – о, у ці красномовні руки можна просто закохатися. І саме ці руки повертають нас до розуміння того, що базові речі – що у кіно, що у житті – лишаються незмінними. Це – дружба і щира підтримка, допомога тим, кому пощастило у житті ще менше, аніж тобі (як би тобі погано не було), захист своєї честі та гідності, любов, вміння радіти простим речам. Отже, гарного перегляду. І відкриття себе через класику. Воно того варте.