Про День Бабака, мабуть, знають всі. Коли щодня повторюється одне й те ж. Монотонне, рутинне, шаблонне життя з дня на день поглинає роки і, врешті-решт, збігає як один день. Я взагалі вже давно забула про цей фільм, котрий колись бачила ще в юності, але останнім часом мої знайомі і друзі часто повторюють цю фразу, коли запитуєш, як справи. І ніби ще молоді люди, але вже День Бабака. Погано це чи добре? У психології немає таких понять, є продуктивно і деструктивно. А це вже індивідуально залежить від людини. Якщо її це влаштовує, вона себе почуває комфортно, тоді це продуктивно для неї, якщо це викликає тривогу, дискомфорт і незадоволеність, тоді це – деструктивно і потребує змін або психокорекції.
Якщо розбиратися більш детально у цих поняттях, то можна зупинитися на таких явищах як психологія буденності і святковості. Взагалі, ці поняття мало досліджуються у вітчизняній психології і про них детально і зрозуміло пише лише Т. М. Титаренко (доктор психологічних наук, професор, Київський Інститут політичної та соціальної психології).
Взагалі, буденність або День Бабака людині потрібні, тому що це зона психологічного комфорту і засіб стабілізації психологічного простору. Саме завдяки буденності відбувається постійне відтворення певних типів стосунків у житті нових поколінь, засвоюються традиції, цінності, норми, уявлення про добро і зло, правду і кривду, праведність і гріховність.
Буденність – це потреба стабільного психологічного життя, впізнаваної світобудови, усталеності, спокою, впевненості і безпеки. А потреба у безпеці є однією із базових потреб у піраміді А. Маслоу, тобто це та потреба, без якої людина і людство не виживе.
Буденність – це і вироблення щоденної психологічної культури. Кожна людина знає, коли їй працюється краще: зранку чи ввечері, наодинці чи разом із кимсь. Людина визначає, як їй краще відпочивати і набиратися сил: у голосній компанії чи на самоті, у мегаполісі чи у самоті на природі.
Наша свідомість виробляє звичні стереотипи, що утримують нас в межах одноманітності. Наука підтверджує, що у будові людського мозку передбачена його частина, котра називається амігдалярною і відповідає за рутинні дії і опирається будь-яким змінам. Ця частина мозку прагне до безпеки і контролю над всім, що відбувається. Ця властивість допомагала нашим предкам вижити у первіснобщинних умовах, але в наш час вже не завжди приносить користь.
І от святковість, як і раніше, дозволяє на якийсь період вирватися із цього кола шаблонності і дозволити собі більше або багато, подивитися на життя під іншим кутом, можливо, потім зануритися у пригнічений настрій, депресію, щоб зрозуміти, що саме не так у житті і нарешті змінити його, якщо треба. Доклавши зусиль. Бо, частина мозку амігдалярна, психіка і несвідоме будуть всіляко протестувати. Вони категорично не люблять змін. І після сплеску святковості бажають повернутися саме у свою звичну рутину.
Так що ж таке святковість? На думку З. Фройда, галасливе радісне свято – це дозволений чи навіть обов’язковий ексцес, урочисте порушення заборон. Під час свята дозволяється йти за своїми потягами та задовольняти їх усі. В архаїчній природі святковості є групове начало, яскраве переживання єдності, злиття з іншими, безвідповідальність.
Сьогодні святковість може змінюватися ставати більш інтимною, вибірковою, нестандартною, але отой архаїчний присмак порушення заборон залишається обов’язково.
Переживання святковості допомагає людині справитися зі стресами, забути про проблеми (хоча, деколи у цей період вони можуть і загострюватися, але то значить настав їх час), людина відпочиває і …проявляє і пізнає себе.
Саме тому, і буденність і святковість необхідні людині для повноцінного життя, для того, щоб себе пізнати у межах і за межами дозволених правил.
Але, для того, щоб отримати задоволення від свого життя, наповнити його емоціями, креативом, людині потрібно докласти зусиль і часто – психологічні зусилля над собою. Але, життя варте того, щоб його творити, воно віддячить сторицею.
Будьте чемні