Facebook

Twitter

Євромайдан чітко дав зрозуміти, що суспільство вкрай негативно ставиться до партійної символіки, коли мова йде про питання загальнодержавної порядку денного. Показовим став приклад Львова, де партійця від ВО “Свобода” Михальчишина студенти-мітингувальники освистали, і з ганьбою “випровадили” зі сцени, інформує Рolittech.

Це далеко не перший за останні час  «прокол» «свободівців». Зараз членів цієї партії буквально переслідує ряд іміджевих невдач і гучних скандалів. Чи є негативна реакція на «свободівців» свідченням втоми українців від партії з настільки радикальними підходами, і чому за головними націоналістами країни більше не хочуть слідувати люди?

Директор компанії персонального і стратегічного консалтингу “Berta Communications” Тарас Березовець вважає, що основна проблема «Свободи» – відсталість.

– Євромайдан проходить по кальках арабської революції. Нагадаю, що там не було чіткого лідера протесту – були мультилідерські структури. Технологія, яка свого часу дала результат на першому майдані, а раніше на «Революції троянд» у Грузії, і має на увазі існування одного лідера, якому всі підкоряються, зараз неактуальна. Американські технологи – люди, які і розробляють подібні речі – перейшли до нових технологій нульових років, які передбачають відсутність єдиного лідера і структури, що ускладнює владі завдання з локалізації протесту, – пояснює експерт. На його думку, в даному контексті ситуація зі «Свободою» показова, оскільки та «застрягла в 90-х роках».

Негатив, який накопичено сьогодні стосовно «Свободи», пов’язаний з їхнім невмінням правильно працювати з суспільством. Поведінка тієї ж Фаріон, яка посварилася з усіма парламентськими журналістами, Михальчишин, який в грубій формі звернувся до львівських студентів, завдяки яким багато в чому і відбувся майдан у Львові, показує, що ці люди застрягли в часі, причому років так 20 тому, і не можуть пристосуватися до нових політичних реалій, – вважає директор компанії “Berta Communications”.

– Навіть у тих регіонах, де «Свобода» мала підтримку, сьогодні люди розчарувалися не лише в цій партії, але і в інших політичних силах. Думаю, тому вони і не хочуть бачити партійні прапори на акціях, що проходять на підтримку євроінтеграції, – вважає Тарас Березовець.

На його думку, «політичні сили, що краще адаптуються до нових політичних реалій, – УДАР , «Батьківщина» – мають більше перспектив.

Це добре пояснює і те, чому саме кандидати від цих партій мають, куди більші шанси на виборах в 2015 році, а Тягнибок, як кандидат в президенти країни, навіть не розглядається. Тому, нехай він скаже своє «величезне спасибі» соратникам по партії, які «зробили все» для того, що б він потрапив у другий тур, – іронізує Тарас Березовець.

А ось директор Європейського інституту політичної культури Олександр Булавін на цей рахунок «спокушатися, не схильний».

– Звичайно, є певні сигнали розчарування та іміджевих втрат, які Тягнибок намагається швидше виправити, але сказати, що «Свобода» в рамках опозиційного тріумвірату виглядає слабше, ніж УДАР чи «Батьківщина» поки не можна, – вважає експерт.

Цілком очевидно одне – присутність «Свободи» у владі жодним чином не поліпшило життя звичайних громадян.

– У свисток йде енергія, пов’язана із зовнішньою політикою та іншими речами, але господарською роботою вони займатися не вміють і їм це не цікаво, – стверджує Олександр Булавін.

На його думку, «поки що в західних областях це відчувається краще, тому Михальчишина і освистали, – люди просто не хотіли, виступаючи за євроінтеграцію, стати партійної підтанцьовкою «Свободи». Також він вважає, що зміст і підсумки Євромайдану вельми сумні.

Сумно тому, що була повна фрустрація присутніх на Євромайдані. По-перше, певна частина людей прийшла не на антиросійський мітинг, а практично половина енергії була спрямована саме проти Росії, хоча прийшли відстоювати українську євроінтеграцію.

По-друге, ця партійна символіка. По-третє, люди прийшли відстоювати свій європейський вибір, а їх потягли штурмувати Кабінет міністрів – готові до цього далеко не всі. Більш того, «свободівці», у своєму звичному репертуарі, почали лаяти «жидів» і «москалів», а люди, які стоять поруч, їх зупиняли, – розповів Олександр Булавін.

Він упевнений – саме екстремістські схильності «Свободи» і псують загальне враження про них.

– Я думаю, що якби зараз були вибори до Верховної Ради, то «Свобода» ні в якому разі не набрала б такої великої кількості голосів. Більше того, важливо і те, що сьогодні на задній план пішли всі «заплічників» Тягнибока, останньою краплею була ситуація у Львові. Тому зараз лідеру «Свободи» доведеться поодинці це все витягувати, – вважає директор Європейського інституту політичної культури.

Водночас голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко робити висновки не поспішає.

– Я не схильний узагальнювати. І неважливо, де і що сталося – у Львові чи в Києві – говорити ще рано, – упевнений експерт.

За його словами, для подібних заяв важливо провести ретельний аналіз, і тільки після цього робити висновки.

Зрозуміло, що завжди будуть ті, хто негативно і критично ставляться до «Свободи», але поки у мене немає ніяких підстав робити подібні висновки, – наполягає Володимир Фесенко. – А, сидячи біля телевізора або біля екрану комп’ютера, говорити, що люди втомилися від «Свободи» – у мене для цього немає підстав. Можливо, я б і хотів так думати, але не можу.

– Побачу дані соціології, причому не одного центра з сумнівними даними, а шанованих соціологічних служб, тоді так, я зможу сказати, що є тенденція розчарування, а поки у мене такої можливості, – заявив експерт.

Директор Центру політичного аналізу «Стратагема», шеф-редактор порталу «Хвиля» Юрій Романенко вважає, що ситуація зі «Свободою» в контексті Євромайдану була знаковою.

– Євромайдан в Києві дійсно показав, що людей мобілізувала повістка, яка абсолютно не має ніякого відношення до тих політичних меседжів, які посилають парламентські партії, – стверджує експерт. – Наприклад, коли арештовували Тимошенко, на мітингу були тільки привезені партійні активісти, і максимум, який тоді вдалося зібрати, – 5 тис. осіб. Те ж саме було під час «податкового майдану», коли бізнесмени зібралися, але суспільство не відгукнулося, тому що це питання стосувалося лише вузького кола осіб, – пояснює експерт.

На його думку, «ефект Євромайдану» зумовлений тим, що мобілізація сталася під, умовно кажучи, «вкрадену мрію».

Є в суспільстві, причому у значної його частини, уявлення нібито Європа – Земля обітована, а Асоціація кардинально змінить життя людей. І неважливо, наскільки в своїх підставах ці мотиви реальні чи ні, важливо те, що вони дійсно виявилися здатними мобілізувати велику кількість людей, – стверджує Юрій Романенко.

За його словами, на Майдані «більшість людей насміхається над заявами політиків, які звучали з трибуни».

– Люди були вкрай пасивними слухачами всього, що стосувалося якихось політичних тем, але включалися, коли звучали меседжі щодо влади, яку вони ненавидять, і щодо Європи, в яку вони хочуть потрапити, – розповідає шеф -редактор порталу «Хвиля».

Він упевнений – «випадок з Михальчишиним на цьому тлі був яскравим прикладом того, що політики, зокрема і політики порівняно молодий парламентської партії «Свобода», цей тренд не вловили. Вони намагаються піаритися, будь-якою ціною влізти в теми,до яких не мають ніякого відношення, просто намагаючись осідлати, і тим самим каналізувати протести, які виникають.

Те, що студенти прогнали Михальчишина, це ситуація знакова. Знакова тим, що сталося це у Львові, де «Свобода» мала хороші позиції, і взагалі – це була базова територія, з якої ця політсила починала свою діяльність. Зокрема, саме тому в цих регіонах раніше відбулося «пересичення», тому що ті практики, які використовували свободівці в облраді, а потім у Верховній Раді, мало чим відрізняються від того, що демонструють старі парламентські партії, – стверджує Юрій Романенко.

Він упевнений, що свободівці добре вписалися в існуючу систему, і саме через це у них і почався відтік виборців, що показує і соціологія, і те, що ми бачимо на прикладі того ж Львову.

– Тому ця річ і була знаковою. Вона опинилася в тіні великих процесів, які розгорталися на Євромайдану, але, тим не менше, – це певний тренд.

І якщо політики й далі продовжать паразитувати, то може виникнути запит на політичні сили іншого типу, які не будуть паразитувати і більш активно почнуть захищати інтереси виборців, – вважає експерт.

Директор Міжнародного інституту демократій Сергій Таран так само вважає, що сьогодні проблеми існують у всього політичного класу України, і це – криза довіри.

– Втрата довіри є у всіх. Тут не можна сказати, що у одних ці ​​втрати більше, в інших менше, хіба що Партія регіонів, як партія влади, – абсолютний лідер у цьому питанні. У кожної політичної сили зараз є свої проблеми, опозиційні сили – не виняток, – заявив експерт.

Однак Сергій Таран в Євромайдані бачить швидше нові перспективи для взаємодії між політиками і громадянським суспільством, ніж проблему.

– Я вважаю, що випадок з Михальчишиним, це скоріше виняток. Я на власні очі бачив, як політики допомагали людям самоорганізововаться, в тому числі і на Майдані Незалежності. Люди, які стоять на Майдані і люди, які стоять на Європейській площі – це 2 частини одного і того ж явища, – стверджує Сергій Таран. – Поки що я не можу робити якихось конкретних висновків. Зрозуміло одне, Майдан показав проблеми, які існують, а також те, що їх можна вирішити, – вважає експерт.

Підсумовуючи, він зазначив, що «якщо далі політичні партії не використовуватимуть що почався потенціал для співпраці з громадянами , то тоді можна очікувати нової кризи».