Facebook

Twitter

Холодним душем для «команди вільних демократів» стало голосування депутатів Черкаської міської ради за відставку виконкому 11 квітня. Коли підрахунок голосів засвідчив волевиявлення 34-х депутатів проти заступників Сергія Одарича, стало зрозуміло що новостворена антимерська більшість об’єднала в міській раді непримиримих політичних опонентів – «Батьківщину», Компартію, УДАР і Партію регіонів, які б за іншої нагоди навряд чи знайшли б спільну мову.

Опозиційні політики висловили думки, що останньою краплею яка переповнила чашу терпіння, стало ухвалення виконкомом рішення про обмеження свободи мирних зібрань. Проте відразу постає закономірне питання – що стало причиною того, що услід за опозиціонерами відставку виконкому підтримали і регіонали, які були партнерами вільних демократів у коаліції? Вочевидь, на це були серйозні підстави. В кулуарних розмовах, депутати міськради від ПР пояснюють свою позицію тим, що просто урвався терпець і набридло бути так би мовити, «молодшими партнерами» в стосунках з вільними демократами. Вплив секретаря міськради від ПР Віктора Горкуна обмежувався апаратом ради та скликанням сесій. А першому заступнику Віктору Беззубенку в виконкомі відводилася роль «робочої конячки». Простіше кажучи, мер перекидав на нього виконання поточних доручень, аби йому самому ніщо не заважало без упину генерувати геніальні ідеї.

Авторитарний стиль керівництва лідера вільних демократів Сергія Одарича не є великим секретом. Це підтвердила свого часу і відома громадська діячка Любов Майборода, яка не пропрацювавши і року, зі скандалом залишила посаду заступника мера з гуманітарних питань. Пояснила свій вчинок тим, що не бачить сенсу у подальшій роботі – адже роль виконкому зводиться тільки до обговорення і виконання ідей Одарича.

А все так добре починалося… Друга каденція мера мала б стати переломною для розвитку Черкас. Адже, як пообіцяв мер, другий термін він планує використати для якісних, реформаторських кроків. «У попередні 4 роки нам довелось шукати шляхи, шукати політичні компроміси. Говорити про якусь конструктивну, активну роботу не доводилось. Сьогодні ситуація значно краща: є більшість у міській раді, яка має бачення розвитку міста… вперше за часи незалежності України, ми маємо можливість здійснювати швидкі, якісні і реформаторські кроки…» «Люди, які йдуть до міської ради від вільних демократів, будуть по 10-12 годин на добу займатись проблемами міста, проблемами того округу, від якого вони будуть обрані» – запевняв Одарич.

«Реформаторські» кроки Одаричевої команди зразка 2010-13 років варті того, щоб згадати все. Тарифи на квартплату і утримання прибудинкових територій стали одними з найвищих в Україні. Так само вийшли Черкаси на перше місце в Україні за вартістю проїзду в маршрутних автобусах.

Хіба можна забути загальноміську лихоманку зі спорудження Фейсволу на День міста-2011? А карколомну ідею наповнити бюджет «нарізанням» на місці Другої міської лікарні земельних ділянок під котеджі для скоробагатьків? Чи намагання ліквідувати 34-ту школу і виселити Другу музичну школу та Станцію швидкої допомоги на тютюнову фабрику?

Гуманітарну політику мера краще за будь-які слайди демонструють ліквідація духового муніципального оркестру та брутальне звільнення багаторічного директора РОЦ «Астра» Ірини Волощенко.

Перелік споруджених волевим рішенням мера «ландшафтних пам’яток Черкас», протягом 2011-12 років поповнили парковка біля Будинку торгівлі (замість Європейської площі) та пеньки на місці «шкідливих та старих» тополь на вулиці Чорновола (колишня Енгельса) і вирізання «потворних» лип на вулицях Смілянській і Хрещатику. Нагадаємо – в першу каденцію такою «ландшафтною пам’яткою» стала розрита яма за Черкаським драмтеатром. Але, як кажуть у народі, ще не вечір. На черзі – будівництво підземної парковки замість скверу біля Будинку Рад та вирізання 3,5 тисячі дерев, які нібито «загрожують життю черкасців».

На всю країну Черкаси прославилися ліквідацією районних рад і «капітальним ремонтом доріг за новітніми технологіями», який два роки поспіль наче навмисно, виконувався під осінніми дощами та в січневі морози.

Мешканцям багатоповерхівок «реформи ЖКГ» боляче відгукнулися шантажем з боку комунальників. Під загрозою ліфтового паралічу, людей змушують вигрібати останні копійки на встановлення нових ліфтів. Хоча подібна «проба пера» півторарічної давності мала сумнівний ефект: в 2011 році скасували було пільговий проїзд для пенсіонерів у комунальному транспорті. Але під плювками розлючених пенсіонерів, довелося включати «рехвормі» задній хід. Проте по суботах та неділях набагато частіше на черкаських дорогах побачиш дорогі лімузини, ніж звичайний тролейбус.

«Пшиком» завершилися впровадження в місті транспортної реформи та «нової філософії будівництва житла». Останнє – яскрава ілюстрація «реформаторського» підходу Одарича. У мікрорайоні «Яблуневий» під прицілом телекамер восени 2011 року розпочали будівництво трьох будиночків «під ключ». У мерії запевняли, що будівництво за спеціальною технологією нібито розсмокче житлову чергу Черкас швидше, ніж сніг тане під шматками  гарячого асфальту. За кілька місяців з’ясувалося, що собою являє «нова філософія будівництва житла»: будиночки м’яко кажучи, виявилися задорогі (700 доларів за квадратний метр житла), не було продумано об`єм будівельних робіт. Отак і стоять порожні котеджі на вулиці Ватутіна. А люди стоять у черзі на житло…

Страждаючи від нерозуміння глобальних задумів консервативною громадою Черкас, мер всіляко підкреслював свою нелюбов до народжених у часи СРСР класичних спеціалістів. Весь цей час він нарікав, що в Черкасах немає людей, здатних мислити майбутнім, а чиновники, які оточують мера, мають несучасну освіту,  працюють абияк, бо не відчувають конкуренції. Хоча злі язики плещуть, що насправді багаж знань найближчого оточення Сергія Олеговича, яке впливає на прийняття рішень у місті, може вміститися в маленьку барсетку. Як з’ясувалося в другу каденцію мерства Одарича, в Черкасах взагалі кадрова катастрофа – просто немає людей, які здатні мислити майбутнім. Мабуть, через це заступника з питань комунального господарства довелося щукати аж у Цюрупинську. Натомість досвідчені службовці струмочком потяглися з будівлі мерії в пошуках нової роботи. Причому не лише спеціалісти нижчої ланки. З різних причин посади в мерії залишили головний фінансист Наталія Джуган, авторитетний фахівець галузі ЖКГ Василь Старіков, головний архітектор міста Микола Упир, директор департаменту економіки Павло Карась.

Проблиски здорового глузду небагатьох фахівців старого загартування згасали в мерехтінні нових прожектів космічного масштабу та гучних заяв мера про те що «всі архітектори, проектувальники, інженери — носії совкового менталітету, світогляду минулого”. В той час, наприклад, колишній працівник ДОКу Олександр Риджаніч – виявляється, «дока» в міській комунальній галузі.

Мер ще намагається переконати у своїх намірах залучити до управління мерією сучасні кадри з новим мисленням. Але чомусь керівні посади в виконкомі займають люди, повязані з мером бізнес-зв’язками минулого та сумнівними прожектами майбутнього. І переважно – не обтяжені досвідом роботи за фахом і університетським багажем знань. Де ж логіка? – запитують черкащани. А логіка мера дуже проста– підбирати оточення так, щоб будь-яка чергова мильна бульбашка сприймалася підлеглими як істина в останній інстанції.

Команда вільних демократів – це люди, які працювали раніше на «Темпі», на ДОКу, друзі, члени родини та помічники Одарича. Тобто, Черкасами фактично керує обслуговуючий персонал мера. Сам мер багато виступає по телебаченню, і фактично перетворився на шоумена, який постійно піарить самого себе. Вирішення соціальних питань, пошук інвесторів для підприємств, співпраця з роботодавцями, подолання безробіття, полегшення життя пенсіонерів не настільки цікавлять мера, як генерування нових повітряних замків. З початку року черкащанам анонсують грандіозні перетворення вулиці Хрещатик. На це в бюджеті розвитку-2013 вже закладено 17 мільйонів гривень. Дарма, що без проекту. Громадські контролери і депутати неодноразово звертали увагу, чому через фірми знайомих та близьких мерові людей прокручуються мільйони бюджетних гривень – на закупівлю сміттєвих контейнерів, тріски для котлів «Теплокомуненерго», та багато чого іншого. Останніми оборудками нарешті зацікавилася міська прокуратура. Але це, як кажуть, тема для окремої розмови.

Серед нових прожектів Одарича – залучення міжнародного кредиту у розмірі 300 млн. грн. на будівництво абсолютно нової системи очисних споруд. І це при тому, що нині діюча очисна система завантажена не більше ніж на 70%. Опоненти вже сьогодні запитують – звідки місто братиме гроші на виплату навіть відсотків по кредиту, не кажучи вже про погашення самого тіла? Черкаси і так мусять погасити три позики, взяті під гарантії міської ради: 11 млн. 200 тис. євро, які позичило комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» на запровадження енергозберігальних технологій, 10 млн. 880 тис. доларів США, які взяло у кредит у Світового банку комунальне підприємство «Черкасиводоканал». Також до 2016 року місто має викупити випущені в 2011 році муніципальні облігації на ремонт доріг, віддавши Укргазбанкові, який їх розмістив, 99,6 млн. грн. Експерти вважають, що міському голові буде важко переконати іноземних кредиторів у спроможності повернути ще один кредит. Не кажучи вже про підозри в нецільовому та неефективному використанні коштів минулорічного бюджету розвитку, що було сформовано завдяки соціальній угоді з ПАТ «Азот».

Зрештою, для Одарича закономірно настав час збирати каміння. Шість з половиною років нескінченних обіцянок світлого «завтра» для більшості містян та залаштункових бізнес-оборудок у вузькому колі «любих друзів» не минаються дарма. Коло «друзів» мера Черкас невпинно вужчає, а черга «ворогів» уже простягається з околиці району «Д» до самої хвіртки його садиби в Мошнах.

Що буде далі, і до яких наслідків призведе політична криза в міській владі? Вочевидь, мер знову боротиметься з міською радою, як це тривало в 2006-2007 роках. Не будемо вдавати в подробиці, навіщо це потрібно йому. Питання в іншому – навіщо і заради чого 300-тисячному місту знову доводиться спостерігати за безкінечною боротьбою Одарича?..

Сергій ЦЮРУПИНСЬКИЙ