На День Святого Миколая відбувається безліч див – великих і маленьких. А канівчанці, а тепер – черкащанці, майстрині-лялькарці Ксенії Лозі Святий Миколай подарував першу у житті виставку. Таким чином мама трьох дітей змогла вивести у мистецький світ своїх чарівних дітлахів – фей та мудрих сов. Хоча Ксенія обіцяє, що незабаром феї та сови “прилетять” і до Черкас – і черкащани зможуть також насолодитися подорожжю у їх чарівний світ: лялькарка саме думає над організацією виставки у нашому місті.
Дебют Ксенія відбувся у рамках презентації книги «Казкові мальованки» та відкриття персональної виставки заслуженого діяча мистецтв України Галини Морозової у музеї «Народне декоративне мистецтво Канівщини», який діє на правах науково-дослідного відділу Шевченківського національного заповідника.
Першу свою фею Ксенія зробила роки два тому. “Первісток” був традиційним – зубна фея, яка тримає на ниточці зубчик, що випав у шестирічки. Цікаво, що іграшку художниця зробила на замовлення. Зараз родина фей розрослася, до неї додалися янголи, з’явилися й інші “родичі” – діти фей, сови.
– Феї та янголи – це саме ті казкові персонажі, яких нам так бракує у житті. А з іншого боку – наскільки прекрасними є феї, настільки ж жахливими є їхні діти, – жартома розповідає майстриня.
Кожна фея – це окремий образ: окрім зубної, є замислена фея, фея, що плете нитку долі.
– А ось сови є не тільки втіленням мудрості, вони слугують оберегами для дітей, – пояснює лялькарка.
Сови мають ще й практичне застосування – частину іграшок Ксенія набиває духмяними лікарськими травами. Кумедні добрі сови пахнуть корицею, кавою і літнім лугом.
У самих сов вже “намітилися” відмінності усередині “родини”, хоча й так кожна з них є неповторною. Діти також долучаються до маминого захоплення: спеціально заради молодшої донечки Ксенія навіть пішла на зміну технології виробництва іграшок – “личка” та гудзики сов дівчинка робила не з полімерного пластику, а з солоного тіста, яке згодом вкривалося лаком. Зробила дві сови – собі та подружці.
– Донька мені каже: “Мамо, мені треба таку сову, щоб я могла її кинути”, – ділиться Ксенія.
Ляльки Ксенії- живі, майстриня робить їх не для того, щоби вони припадали пилом десь у шафі, а приносили радість дітям. Навіть на виставці юні відвідувачі могли погратися вподобаним совенятком.
– Дітки торкалися їх, нюхали, “знайомились” з ними, – із посмішкою згадує майстриня.
У Черкасах Ксенія Лоза мріє представити виставку, яку вже побачили канівчани, не у музеї, а у Львівській Майстерні Шоколаду.
Будьте чемні