Головний редактор телекомпанії “Антенна+” Валерій Воротник розповів про перебіг своєї останньої поїздки у зону АТО і про фінансову допомогу черкащан, що зараз проживають у Німеччині.
“Шановні друзі! Дякую всім, хто допоміг в організації останньої поїздки на Cхід. Повернулися в неділю. 1460 км. Цього разу головний вантаж – тепловізори фірми Archer, які були замовлені ще в вересні. Крім них кілька оптичних перископів. Колишні черкащани, які ще в далекі 90-ті роки поїхали на ПМЖ до Німеччини, купили та надіслали мені ШІСТЬ сучасних і потужних тепловізорів, вартість кожного з яких складала по 5.5 тисяч євро.
Хлопці зписалися зі мною, побачивши мій звіт в фейсбуці про поїздки на Cхід та прочитавши там пост про нагальні потреби військових. Люди мають свій власний бізнес у Німеччині в Саксонії (Дрезден) і змогли собі дозволити витратити таку чималу суму.
На всі мої прохання опублікувати їх прізвища, я отримав категоричну заборону. Разом з цим, ми протягом кількох місяців вивчали потреби військових підрозділів та вирішили, хто саме отримає обладнання. Адже сьогодні в зоні АТО воно вкрай потрібне – в умовах нічних туманів тепловізори здатні врятувати життя наших бійців на передових позиціях.
Крім того, виконуючи прохання військового керівництва, саме прохання, підкреслюю, ми не будемо повідомляти чіткі характеристики обладнання та місце, куди вони доставлені та підрозділи, що будуть експлуатувати. Хай це стане нашим невеличким сюрпризом для терористів.
Враховуючи, що головний вантаж вмістився в доволі скромну картонну коробку з написом “миючі засоби”))), залишковий об’єм свого “кенгуру” я набив корисними речами…
Здогадайтеся для кого? Дійсно, для наших земляків з БТО “Черкаси”. Близько 900 кг корисностей – передачі від рідних, маскувальні сітки, канцтовари, електрочайники від “Нашого батальйону”, консервації, пакунки для блок-постів від “Самооборони” і смачний подарунок від черкащанок – свіжі пиріжки та домашні печива!
Все це вже на моїх очах було додано до вечірнього раціону бійців, а частина спакована, щоб наступного дня бути відвезена на передові позиції, де воюють наші хлопці.
Крім того, бійці батальйону отримали сто пар чудових сучасних теплих рукавичок, спеціально виготовлених під військові завдання, які розстібаються і в них дуже зручно тримати зброю, керувати технікою, тощо.
Це був подарунок від дуже патріотично налаштованого власника швейного виробництва з Черкащини Валерія Коломійця! Рукавички взагалі просто шикарні, і таких мені доводилося бачити виключно в дорогих військових або мисливських каталогах. Дуже актуальний та слушний подарунок. Крім того, передали великий пакет шкарпеток від студентів Кооперативного коледжу.
В цій поїздці моїм помічником був мій старший син Тимофій, студент-випускник фельдшерського відділення Черкаського медколеджу.
Він хотів не тільки допомогти мені в роботі, але й побачити як насправді в умовах фронту працюють його колеги. Думаю, що спілкування стало корисним, бо після повернення додому він почав більш наполегливо готуватися до заліків з хірургії та інших клінічних дисциплін. Подіяло))).
Планували заночувати в батальйоні в Волновасі, щоб ранком повезти подарунки від “німецьких” черкащан адресатам на передову. Все в радіусі 100 км. Але цей план втілити не вдалося через напруження військової ситуації.
Ще на під’їздах до Волновахи я побачив, що горизонт навколо міста затягнутий димом. В самому місті було дуже чутно сильну артилерійську канонаду. Останнє не доводилося раніш чути в місті, де панувала відносно спокійна обстановка. Вже коли ми розвантажили машину, пообідали разом з бійцями чудовим українським борщем з часником, салом і запашним білим хлібом з місцевої пекарні.
Командування отримало інформацію про те, що готується напад на Волноваху та можливі артобстріли. Для мене така інформація ніколи не є тим, що зупиняє від тих чи інших дій, але цього разу я був зі своїм сином, якому виповнилося 19 років. Порадившись з командиром батальйону Миколою Радченко, я вирішив негайно виїхати з зони АТО. Попутно зв’язався із отримувачами обладнання та погодив нові точки зустрічі.
Дякую офіцерам штабу батальйону, які допомогли спланувати маршрут та організували супровід на найнебезпечніший його ділянці.
Всі завдання, які ми ставили перед собою, були виконані. Хоча й не за планом. Взагалі, в умовах напруги та ситуації, що змінюється чи не щохвилинно, планувати до деталей поїздки не варто.
Хочу подякувати тим, хто допоміг з коштами на пальне для поїздки, відгукнувшись на мої опубліковані прохання про допомогу. Детальні звіти про використання коштів вони сьогодні отримують в особистих повідомленнях. На наступні поїздки тепер ми маємо, навіть, певний запас грошей та дизпалива. Це дещо полегшує підготовку до наступних поїздок. Та й гора речей на нашому складі, що приносять та привозять люди потроху росте…
Бажаючих допомогти, прошу звертатися до мене особисто для узгодження деталей”, – емоційно написав Валерій Воротник.
Будьте чемні