Автор статті

кореспондент

2 коментарі

  1. Олена Кравець
    Олена Кравець at | | Reply

    Якщо Корчака В. М. поганий керівник, то зверніть увагу на тих хто прийшов після. Це кошмар, особливо реєстраційна та й решта всі. Не те що працювати, слухати важко. Активістам це звичайно байдуже, їм же не працювати у органах юстиціі. Головне по кричати, а те що розум повинен бути присутнім то це нікого не стосується

  2. Рідна Земля
    Рідна Земля at | | Reply

    На Тальнівщині останнім часом стала активно поширюватися газета «Дзвін», яка спонсорується за кошти одного відомого мецената і редагується таким собі Леонідом Даценком. Свої дописи там часто розміщує і «заробітчанин» «правдолюб»Юрій Стригун.
    Ця «солодка парочка» нав’язує думку в районі, що лише вони – за правду, за справедливість, за високу моральність.

    Нижче подаємо матеріал про КУЛЬТ ОСОБИ Леоніда…ні, не Ілліча, а Миколайовича.

    Наш дорогий Леоніде Миколайовичу…

    Провінція давно і захоплено стежить за житієм Поета, нардепа й активіста Леоніда Даценка.

    З парламентом на останніх виборах не склалося, Ерато (муза любовної поезії ) повернулася до Леоніда Миколайовича філейною частиною. Працювати в ОДА чи якійсь міськраді? Такою нудятиною Герої не переймаються.

    Селфмейдмен з Монастирища через відсутність пропозицій, які б відповідали його масштабу в сучасній історії Європи, став Королем активістів. Позавчора він «уражав блискавками» голову ОДА Ткаченка за прорахунки в кадровій політиці в Чигирині, Шполі та Золотоноші. Учора – організовував селянське повстання в Черкаському районі проти спорудження супер-курятника олігархом Косюком. Сьогодні – надихав на штурм Черкаської облради людей, що прийшли пікетувати сесію.

    Крім активно-безладного громадського життя, у Леоніда Миколайовича залишається ще купа вільного часу.

    Нашу увагу привернула спроба видання «Дзвін» (шеф-редактор – Леонід Даценко) зробити свій внесок в написання новітньої історії національно-визвольної боротьби черкаського народу проти донецьких зайд – Тулуба і компанії.

    Журналістка Тетяна Воронцова у хронологічній послідовності згадує події з політичного життя обласного центру за 2010-2014 роки.

    Варто уважно переглянути програмну статтю «Як починалася Революція Гідності в Черкасах» (початок – ось, а тут – продовження), щоб зрозуміти, хто кував відліт Сергія Борисовича на Марбелью.

    У свій час Черкащина реготала над дивацтвами дідуся Сергійка (Тулуба – ред.) фінансувати газети й журнали, в яких щільність фото та згадувань про нього значно переважали фото та згадування про товариша Сталіна в газеті «Правда» у період культу особи.

    У першому ряду тих, хто від сміху надривав животики, був опозиціонер Даценко.

    Однак у власній газеті Даценко не бавиться в самоіронію. Там, де йдеться про видатних сучасників, гумор недоречний. Тим більше, судячи з хронології Революції Гідності на Черкащині у викладі «Дзвону», видатний сучасник на Черкащині лише один. Зветься Леонідом, і трішки не Ілліч…

    До Тулуба, який примудрявся видавати журнали з 300-ми фотографіями власної мармизи, Даценку поки що далеко. Однак сторонній особі з будь-якого іншого регіону після прочитання зрозуміло – режим Януковича-Тулуба на Черкащині був би вічним, якби не він.

    Хронологію подій останніх років ілюструють фотографії Даценка – із футбольним м`ячем, Даценка – із смолоскипом, Даценка – з «матюкальником», Даценка – перед мікрофоном, Даценко – з лопатою, з усмішкою, серед людей та однодумців.

    Тобто, історія Черкащини у фотографіях однієї людини…

    Звісно, у цей час були ще якість епізодичні персонажі, що періодично підтримували Леоніда Миколайовича в боротьбі з антинародним режимом. Однак історична місія булатецьких, старікових, бондаренок та інших – носити Даценку каштани з вогню.

    Одним словом, усі значущі акції та події періоду 2010-2014 на території Черкащини ілюструється Даценком та коментується тільки ним. З чого однозначний висновок – він не лише надзвичайно талановитий, а ще й напрочуд «об`єктивний!».

    Напевно, коли б не Порошенко в президентах, то Черкащина була б достойною того, щоб Леонід Миколайович став губернатором. Посада, ясне діло, для нього замала, але починати з чогось треба. Наполеон теж не одразу став імператором.

    Якими ж романтичними були б стосунки між ОДА та облрадою! Раніше в цих відносинах панував брудний хардкор, коли будь-який губернатор у брутальній формі схиляв до неприродно-фінансових відносин перелякану й беззахисну облраду.

    Але коли за справу беруться поети –«подєльнікі» (голова Черкаської облради Валентина Коваленко – давній поетичний партнер Даценка, їхня спільна збірка любовно-еротичної лірики «І стегна підпливуть, як дві форелі», на думку деяких критиків, достойна того, щоб видаватися мільйонними накладами, однак Україна ще не готова для такого революційного погляду на міжстатеві відносини) – злагода просто приречена на те, щоб запанувати.

    Чвари зостануться в минулому. Публічні виступи перших осіб перетворяться на суцільні поетичні імпровізації, де тьотя Валя цитуватиме Льоню, а Льоня – тьотю Валю. Триста фотографій Даценка в одному журналі? Навіщо культивувати культ? Треба бути скромному: 150-т – достатньо.

    Олігарх Косюк не буде зводити найбільший в Європі курник, а вдариться у книговидавництво. Вам назвати поетів, чиї збірки даруватимуть черкаським першачкам та випускникам, молодятам та фермерам, студентам і робітникам, рекетирам та міліціонерам?

    …Воно б, звісно, могло бути так, коли б на Землі панувала справедливість. Але поки що про звитягу видатного сучасника черкащани читають лише в газеті, яку він же й редагує.

    Небагато людей розділяють щире захоплення Даценка самим собою. Одначе вірити в народне прозріння треба. Інакше навіщо жити, коли про «богатиря», що завалив самого Тулуба, теревенить один “Дзвін”?

    Кіндрат Булавін

Будьте чемні

Leave a Reply to Рідна Земля Click here to cancel reply.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.