Автор статті

кореспондент

2 Коментарів

  1. Олена Кравець
    Олена Кравець at | | Reply

    Якщо Корчака В. М. поганий керівник, то зверніть увагу на тих хто прийшов після. Це кошмар, особливо реєстраційна та й решта всі. Не те що працювати, слухати важко. Активістам це звичайно байдуже, їм же не працювати у органах юстиціі. Головне по кричати, а те що розум повинен бути присутнім то це нікого не стосується

  2. На Тальнівщині останнім часом стала активно поширюватися газета «Дзвін», яка спонсорується за кошти одного відомого мецената і редагується таким собі Леонідом Даценком. Свої дописи там часто розміщує і «заробітчанин» «правдолюб»Юрій Стригун.
    Ця «солодка парочка» нав’язує думку в районі, що лише вони – за правду, за справедливість, за високу моральність.

    Нижче подаємо матеріал про КУЛЬТ ОСОБИ Леоніда…ні, не Ілліча, а Миколайовича.

    Наш дорогий Леоніде Миколайовичу…

    Провінція давно і захоплено стежить за житієм Поета, нардепа й активіста Леоніда Даценка.

    З парламентом на останніх виборах не склалося, Ерато (муза любовної поезії ) повернулася до Леоніда Миколайовича філейною частиною. Працювати в ОДА чи якійсь міськраді? Такою нудятиною Герої не переймаються.

    Селфмейдмен з Монастирища через відсутність пропозицій, які б відповідали його масштабу в сучасній історії Європи, став Королем активістів. Позавчора він «уражав блискавками» голову ОДА Ткаченка за прорахунки в кадровій політиці в Чигирині, Шполі та Золотоноші. Учора – організовував селянське повстання в Черкаському районі проти спорудження супер-курятника олігархом Косюком. Сьогодні – надихав на штурм Черкаської облради людей, що прийшли пікетувати сесію.

    Крім активно-безладного громадського життя, у Леоніда Миколайовича залишається ще купа вільного часу.

    Нашу увагу привернула спроба видання «Дзвін» (шеф-редактор – Леонід Даценко) зробити свій внесок в написання новітньої історії національно-визвольної боротьби черкаського народу проти донецьких зайд – Тулуба і компанії.

    Журналістка Тетяна Воронцова у хронологічній послідовності згадує події з політичного життя обласного центру за 2010-2014 роки.

    Варто уважно переглянути програмну статтю «Як починалася Революція Гідності в Черкасах» (початок – ось, а тут – продовження), щоб зрозуміти, хто кував відліт Сергія Борисовича на Марбелью.

    У свій час Черкащина реготала над дивацтвами дідуся Сергійка (Тулуба – ред.) фінансувати газети й журнали, в яких щільність фото та згадувань про нього значно переважали фото та згадування про товариша Сталіна в газеті «Правда» у період культу особи.

    У першому ряду тих, хто від сміху надривав животики, був опозиціонер Даценко.

    Однак у власній газеті Даценко не бавиться в самоіронію. Там, де йдеться про видатних сучасників, гумор недоречний. Тим більше, судячи з хронології Революції Гідності на Черкащині у викладі «Дзвону», видатний сучасник на Черкащині лише один. Зветься Леонідом, і трішки не Ілліч…

    До Тулуба, який примудрявся видавати журнали з 300-ми фотографіями власної мармизи, Даценку поки що далеко. Однак сторонній особі з будь-якого іншого регіону після прочитання зрозуміло – режим Януковича-Тулуба на Черкащині був би вічним, якби не він.

    Хронологію подій останніх років ілюструють фотографії Даценка – із футбольним м`ячем, Даценка – із смолоскипом, Даценка – з «матюкальником», Даценка – перед мікрофоном, Даценко – з лопатою, з усмішкою, серед людей та однодумців.

    Тобто, історія Черкащини у фотографіях однієї людини…

    Звісно, у цей час були ще якість епізодичні персонажі, що періодично підтримували Леоніда Миколайовича в боротьбі з антинародним режимом. Однак історична місія булатецьких, старікових, бондаренок та інших – носити Даценку каштани з вогню.

    Одним словом, усі значущі акції та події періоду 2010-2014 на території Черкащини ілюструється Даценком та коментується тільки ним. З чого однозначний висновок – він не лише надзвичайно талановитий, а ще й напрочуд «об`єктивний!».

    Напевно, коли б не Порошенко в президентах, то Черкащина була б достойною того, щоб Леонід Миколайович став губернатором. Посада, ясне діло, для нього замала, але починати з чогось треба. Наполеон теж не одразу став імператором.

    Якими ж романтичними були б стосунки між ОДА та облрадою! Раніше в цих відносинах панував брудний хардкор, коли будь-який губернатор у брутальній формі схиляв до неприродно-фінансових відносин перелякану й беззахисну облраду.

    Але коли за справу беруться поети –«подєльнікі» (голова Черкаської облради Валентина Коваленко – давній поетичний партнер Даценка, їхня спільна збірка любовно-еротичної лірики «І стегна підпливуть, як дві форелі», на думку деяких критиків, достойна того, щоб видаватися мільйонними накладами, однак Україна ще не готова для такого революційного погляду на міжстатеві відносини) – злагода просто приречена на те, щоб запанувати.

    Чвари зостануться в минулому. Публічні виступи перших осіб перетворяться на суцільні поетичні імпровізації, де тьотя Валя цитуватиме Льоню, а Льоня – тьотю Валю. Триста фотографій Даценка в одному журналі? Навіщо культивувати культ? Треба бути скромному: 150-т – достатньо.

    Олігарх Косюк не буде зводити найбільший в Європі курник, а вдариться у книговидавництво. Вам назвати поетів, чиї збірки даруватимуть черкаським першачкам та випускникам, молодятам та фермерам, студентам і робітникам, рекетирам та міліціонерам?

    …Воно б, звісно, могло бути так, коли б на Землі панувала справедливість. Але поки що про звитягу видатного сучасника черкащани читають лише в газеті, яку він же й редагує.

    Небагато людей розділяють щире захоплення Даценка самим собою. Одначе вірити в народне прозріння треба. Інакше навіщо жити, коли про «богатиря», що завалив самого Тулуба, теревенить один “Дзвін”?

    Кіндрат Булавін

Будьте чемні

Залиште відгук

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.